Коли приходить натхнення
Самотність
У невеликому і скромному будинку
Подалі від людей жила Вона,
Носила темний одяг і хустинку,
Знайома всім і кожному чужа.
Вона порад й підтримки не шукала,
Не виставляла душу напоказ,
Життя по-іншому своє не уявляла,
Хоча в подушку гірко плакала не раз.
Була сама собі лише підвладна,
Часом сувора, а часом була сумна,
Була солодкою для неї гірка правда
Й була гіркою приторна брехня.
Була одна вона і в радості, і в горі,
Не мала друзів ані ворогів,
Їй байдуже, що інші там говорять,
Бо ж вірила лише в своїх Богів.
Любила сутінки і сонячні світанки,
Могла годинами вдивлятись в далечінь,
І байдуже, що всім було невтямки,
Як можна жити так було одній.
Спитаєте, а чи була щаслива?
І нащо вибрала собі таке життя?
Тут відповідь лише одна правдива -
То доля у Самотності така.
Відредаговано: 02.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
