Вовчик на фермі

Вовчик знову по дорозі

Мчить з батьками на машині,

Дядько з тіткою у гості

Їх до себе запросили.

В них будинок є за містом,

Поруч ферма ще своя,

Там повітря свіже й чисте,

Лиш бери й відпочивай.

Довгий шлях уже позаду,

Ось і ферма вдалині,

Вовчик неймовірно радий

Провести тут вихідні.

Тітка з дядьком їх зустріли,

До будинку провели,

До обіду запросили

І розмови повели.

Вовчику вже стало нудно,

Не сидиться за столом,

А тому схопився й хутко

Вирішив пройтись двором.

За парканом в огорожі

Стадо паслося гусей,

А один з них насторожі

Споглядав довкола все.

Хлопцю дуже захотілось

Цих птахів погодувать,

Взяв травичку і несміло

Став їм руку простягать.

Але гуси не зважали

На старання юнака,

Щось собі своє клювали

Й ґелґотали щось злегка.

Та наш Вовчик не здавався,

Хутко переліз паркан

Й до гусей собі подався,

Але тут чекав провал.

Бо гусак отой найстарший

Шию витягнув свою

І за хлопцем враз погнався,

Ще й сполохав стаю всю.

Роздалось страшне шипіння,

Шелест крил і ґа-ґа-ґа,

Вовчик бігти став щосили

І заскочив на паркан.

Довго ще тремтіли ноги

В нього після цих подій, 

До гусей більш не підходив,

Бо то птах якийсь лихий.

Ще були на фермі в клітках

Чорні й сіренькі кролі,

Там були дорослі й дітки

Ще зовсім-зовсім малі.

«Ой, яке звірятко гарне, -

Вовчик в захваті сказав, -

Ще й таке пухнасте, славне,

От би як його спіймать.»

Став кролів до себе кликать,

Ще й морквиною манить

І вони усі прибігли

Й ну смаколик той трощить.

Хлопець скориставсь моментом

І вхопив мале крольча,

«Ти не бійсь, ходи до мене»,-

Ніжно він йому шептав.

Та мале не стало слухать,

Вириватись почало

Вовчику подерло руки,

Навіть трішечки чоло.

З несподіванки такої

Хлопець те маля впустив,

Дядько потім сам надворі

Вже пухнастика ловив.

Розчарований хлопчина

Взяв мʼяча й пішов у сад,

«Досить з мене цих тваринок,

Краще сам буду гулять».

Грався так собі спокійно

І нікого не чіпав,

Ну і зовсім не помітив,

Як до нього цап пристав.

Бородатий ще й з рогами,

Грізно йшов до хлопця він,

Вовчик в землю вріс ногами 

Й з місця зрушити не смів.

Цап все ближче наближався,

Головою став хитать,

Хлопець з місця як зірвався

І давай що сил тікать.