Коли приходить натхнення
Мольфар
Серед вершин Карпатських гір величних
Там де смереки доторкаються до хмар
Серед стежок незвіданих й незвичних
Багато років жив старий мольфар.
Його родина - вітер швидкокрилий,
Пекуче сонце, прохолодний дощ
Він вже давно забув, що він людина
Турботи людськії давно забув також.
Його життя - свобода й вдохновення
В його думках вирує цілий світ
Своїм богам молився він щоденно
А ті з небес всміхалися в отвіт.
Він знав багато й мало одночасно
Не відав ліку ні годин, ні днів
Не намагався відшукати щастя
Він просто жив як міг і як хотів.
Він розумів, про що щебечуть птахи,
Про що дерева шепчуться вночі,
Йому без слів корилися Карпати,
І небеса схилялись перед ним.
В його словах була цілюща сила
Він поглядом своїм творив добро
Його душа літала, мов на крилах
Відкритим серце для усіх його було.
Й хоч віку зазнав всього немало
Не шкодував про прожиті роки
Його ніщо на світі не зламало
Не породило помисли лихі.
Старий мольфар… То вигадка чи правда?
Та вірити так хочеться мені
Що десь високо в сонячних Карпатах
Він молиться про мир на всій землі.
Відредаговано: 02.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
