Так склалося, що розуміємо вже потім:
Шкільні роки - то є найкращі роки.
Там наші успіхи, провали, покаяння,
Там народилося колись перше кохання.
Ми вчителів своїх тоді не розуміли,
Нудні завданння вчити зовсім не хотіли,
Молились, щоб не йти туди ніколи
Чому ж нас зараз часто тягне так до школи?
Ми не любили іспити й контрольні,
Канікулам раділи, як ніколи,
А зараз нам життя дає задачі
Які у сотні раз рішити важче.
Ми думали, що школа - то турбота,
І мріяли: «Пошвидше б на роботу».
Як же тоді усі ми помилялись,
І краще зараз в школі ще б навчались.
Та, мабуть, так в житті вже має бути -
Щось треба втратити, щоб цінність ту збагнути.
Саме тому ми й розуміємо вже потім:
Шкільні роки - то є найкращі роки.
Відредаговано: 19.12.2024