Нескорена! Беззахисна і сильна водночас!
Мовчиш про біль, хоч серце крається від рани,
Усміхнена, хоча слізьми вмивалася не раз,
Радієш сонцю, хоч зовсім не спиш ночами.
Хоч втомлена, але готова й далі йти до краю,
Рішуча зовні, але ніжна й дуже лагідна в душі,
Не розумієш, за які гріхи ти так страждаєш,
Збагнуть стараєшся хто свій, а хто чужий.
Вже рік який прийти не можеш ти до тями,
І на питання прагнеш відповідь знайти:
Як вийшло так, що друзі стали ворогами?
Чому кричиш, а світ у відповідь мовчить?
Та попри всі жахи, ти віриш в краще,
Щоденно Богу тихо молишся в журбі,
Його послати твоїм дітям просиш щастя,
Й щоб мир настав нарешті на Землі.
Відредаговано: 02.10.2024