Вовчик на відпочинку

Вихідних чекає Вовчик 

З нетерпінням, як ніколи,

Бо ж попереду на хлопця

Відпочинок жде чудовий.

Ці два дні разом з батьками

Проведе він на природі,

Річка, ліс, намет, багаття...

Чим, скажіть, вам не пригода?

Вже спаковані всі речі,

Час нарешті виїжджать,

Десь за містом буде вперше

Вовчик наш відпочивать.

За годину вже на місце

Вся родина прибула,

Поруч протікала річка,

Ліс неподалік стояв.

Не галявина, а казка,

Все навкруг милує зір,

Хлопець довго не вагався

І швиденько плавки вдів.

Річка чиста та прозора,

Дно піщане та мʼяке,

Вовчик в воду стриб з розгону

І на місці враз завмер.

Був потік швидкий й холодний, 

В хлопця ноги аж звело,

Вибіг на пісок прожогом

Там, де сонце і тепло.

Раз поплавати не вийшло,

Можна рибку половить,

Вудку ухопив він спритно

Й ну по берегу ходить.

Став чекати нетерпляче,

Щоб попавсь хтось на гачок,

Поплавок застиг неначе,

Ворухнувся б хоч разок.

«Треба вудку далі кинуть»,-

Вовчик подумки рішив,

Розмахнувся він щосили,

Та і сам себе зловив.

Мусив був позвати тата,

З плавок щоб гачок дістав,

«Бачу, ти ще той рибалка»,-

Засміявшись він сказав.

Ось і сутінки спустились,

Стало тихо навкруги,

І негадано зʼявились

Величезні комарі.

Вовчик, як не намагався,

Відігнати їх не міг,

Всім, чим міг, він укривався

З голови та аж до ніг.

Зрештою сховавсь в наметі,

Умостився зручно там,

Й несподівано для себе

Аж до ранку міцно спав.

Зранку в ліс пішов з батьками,

Там повітря аж пʼянке,

Глядь — галявина з грибами,

Ще й малина там росте.

Задоволений хлопчина

Швидко рушив до кущів,

І по ягоди малини

В самі зарослі побрів.

Не здогадувавсь він навіть,

Про підступні колючки,

Вже з подертими руками

Швидко він тікав звідтіль.

Сів під деревом розлогим 

На хвилинку відпочить

Милувався безтурботно

Як пливе небес блакить.

Раптом він відчув, як в ногу

Ніби хтось його вкусив,

З місця він схопивсь прожогом

Й став кричати що є сил.

Справа вся була в мурахах,

Що під деревом жили,

Ну а Вовчик наш бідаха

Не помітив їх і сів.

«Краще буду біля річки», -

Хлопець так собі рішив,

І у ліс з батьками більше

Він ні разу не ходив.

Зняв із себе він сорочку,

Щоб на сонці засмагать,

Умостився на пісочку 

Й нумо замки будувать.