Коли приходить натхнення
Верби
Над річкою росли високі верби,
Про них немало складено пісень,
Вбранням розкішним манили до себе,
Давали затінок легкий в спекотний день.
Про щось своє замріяно мовчали,
Купали коси у стрімкій воді,
Щоранку сонце радісно вітали,
Були душею завжди молоді.
Бувало, часом плакали тихенько,
Вкривались снігом в люту заметіль,
Гойдали вітер на своїх руках легенько,
У вирій проводжали журавлів.
Співав свою їм пісню соловейко,
Їм зорі посміхалися вночі,
Хтось відкривав їм пошепки серденько
І умивали їх рясні дощі.
Росли собі розкішні диво-верби,
Не знали ліку ні годин, ні днів,
Якоюсь магією манили до себе,
Любов і ніжність дарували всім.
Відредаговано: 02.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
