Батурин

Твоїй історії багато тисяч років,

Бувало всього в ній і доброго, і злого,

Пройшов немало ти тяжких, сумних уроків

Та лиш сильнішим став від всього цього.

На твоїх теренах кого тільки не було,

Культури різні існували й племена,

І от зʼявилася фортеця вже Батурин,

Яка поляками збудована була.

Але недовго шляхта тут гуляла,

Бо став ти центром Сотні козаків,

Між царським урядом і гетьманом Іваном

Були підписані Батуринські статті.

Став резиденцією гетьманів відважних,

Була тут й гвардія, й стрілецькі корпуси,

Збирались тут не раз старшинські ради

І будувались храми та церкви.

Ти був значним для всіх торговим центром,

Сюди зʼїжджалися культури діячі,

Духовності та віри осередком

Миколо-Крупицький слугує монастир.

За днями розквіту прийшли часи трагічні,

Мазепа з Карлом підписали договір,

Захоплено Батурин царським військом

Із Меншиковим князем на чолі.

Той чорний день, мабуть, ти й досі памʼятаєш,

Тонуло місто в крові та диму,

Спаплюжили тебе й пограбували,

Таку страшну сплатив ти був ціну.

І хоч був спалений і знищений до краю,

Свою історію й тоді не перервав,

І хоч тебе, мов сувенір, передавали,

Але щасливий день іще настав.

Став гетьманом Кирило Розумовський

І від цариці він дістав указ -

Батурина почати розбудову

І резиденцію туди вернуть назад.

І от часи піднесення настали,

Ще кращим став ти, ніж донині був,

Заводи, фабрики й шинки тут будували,

Всесвітню славу знову ти здобув.

Замислив гетьман свій палац на схилах Сейму,

Його ж бо звів сам геніальний Камерон,

В його стінах лунала музика оркестру,

Велись бенкети та ішов гостей прийом.

Доба Гетьманства добігала краю,

Твій розвиток пригальмував також,

Лишилася позаду давня слава,

На всі міста звичайні став ти схож.

Ішли роки, а ти старів за ними,

Позбувся величі й пишноти водночас,

На місці замків лиш виднілися руїни,

Вогонь натхнення твій якось погас.

Нові часи життя тобі вернули,

Реставрувавши давні памʼятки,

Отримав статус міста знов Батурин

І заявив про себе гордо ти.

Тож, процвітай віднині і до віку,

Водою Сейму умивайся на зорі,

Нехай твої сади і парки квітнуть

І колискові хай співають соловʼї.

Лишайсь фортецею для жителів і гостей,

Свою історію славетну бережи,

І рук не опускай, коли непросто,

Повір, ти все зумієш пережить.