Зустрілись якось двоє на стежині,
Одна була уже злегка в літах,
А друга молода зовсім дівчина,
Яка ще десь літала у хмарках.
Присіли відпочити на пеньочку,
І завели розмову поміж тим,
Здавались схожими вони на матір й дочку,
Що досвідом ділилися своїм.
Ота, що старша, мала гострий розум,
Була розсудлива, терпляча і мʼяка,
Пройшла вже непросту життєву школу
І накопичила незлічені знання.
Могла пораду дати дуже слушну,
Навчить знаходить рішення проблем,
Уміла цінувать підтримку й дружбу
І вартість знала істинну речей.
Хотіла все дізнатися молодша,
Питання так і сипалися з вуст,
Вона пізнать хотіла сутність кожну,
Часом втрачаючи ще свій здоровий глузд.
Була допитлива частенько аж занадто,
Нове відразу бралася вивчать,
Й хоч іноді їй це вдавалось складно,
Назад не намагалась відступать.
Були такими різними обоє
І кожна мала свій окремий шлях.
Чи здогадались ви, як цих героїв
Ми у житті всі звикли називать?
Відредаговано: 02.10.2024