Коли приходить натхнення
Час
Відколи обертається планета
Й існує цей бентежний світ,
Мандрує день і ніч щоденно
По ній старенький чоловік.
Вбрання пошарпане вітрами,
На скронях - срібна сивина,
Легка торбинка за плечами
Й зажура тиха у очах.
Не в силах він порахувати
Скількох людей уже зустрів,
Хтось намагався поспішати,
Хтось крокував услід за ним.
Когось він міг полікувати,
Комусь пораду дать якусь,
Когось навчив, як все встигати,
Забути щось поміг комусь.
Ішов старий без відпочинку,
Долав негоди, сніг та дощ,
Хтось щось складав йому в торбинку,
З ним мати дружбу прагнув хтось.
Летів, бувало, як на крилах,
По колу інколи ходив,
Комусь він міг надати сили,
За носа декого водив.
Для когось був взірцем яскравим,
Хтось досягав з ним усього,
Були такі, що й зневажали
Й не цінували геть його.
Хтось звинувачував старого,
Коли зробити щось не встиг,
А хтось хотів навчитись в нього,
Знайти баланс у цім житті.
Комусь було із ним цікаво,
Хтось перейшов із ним на Ти,
Комусь його не вистачало,
А хтось благав його не йти.
Його ви знаєте, повірте
І зустрічались з ним раз.
Як звати того чоловіка,
Ви, мабуть, здогадались. Час.
Відредаговано: 02.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
