Про Сьогодні та Завтра

Якось зустрілися Сьогодні й Завтра

На вулиці під назвою Життя,

Сьогодні дуже гарно виглядало,

А Завтра - ніби знятим із хреста.

«Що трапилось? - спиталося Сьогодні, 

Бо на тобі ж бо геть лиця нема.

Куди поділись впевненість і спокій?

Бадьорість де поділася твоя?»

«Який там спокій… - відмахнулось Завтра, 

У мене ж завжди ціла купа справ.

Комусь новий проект треба почати,

Заняття спортом хтось афішував.

Усім чогось завжди від мене треба,

Всі сподіваються, що я допоможу,

Знімаючи відповідальність з себе,

Мені на плечі мостять ношу цю.

Куди не кинь - спихають все на Завтра,

Навчання, працю, втілення ідей,

А потім знов свої міняють плани,

І переносять їх на інший день”.

Сьогодні слухало і дуже дивувалось:

«Невже такеє справді може буть?»

Бо в нього все по-іншому складалось:

Лиш задоволення та позитив навкруг.

Ніхто не вимагав ніяких планів,

Роби, що хочеш і живи, як є

І не біда, коли щось не встигаєш,

Можна ж перенести інший день.

Отак вони стояли й розмовляли,

Коли до них Учора підійшло.

Якесь розгублене і сповнене печалі,

Понурий погляд і нахмурене чоло.

“Ну а з тобою, брате що це стало?”

Спиталося Сьогодні і його.

Учора спершу трохи помовчало,

А потім зовсім тихо почало:

“Про мене люди геть не пам’ятають,

І не цінують той прожитий час,

Мене зовсім ніхто не поважає,

І слова доброго не скаже хоч би раз.

Біжать вперед, а я завжди позаду,

І думають, який від мене толк?

Хоч інколи я міг би дать пораду,

Як не зробить якихось помилок.

Я міг би нагадать про щось забуте,

Про теплі спогади могли б поговорить,

Що є важливим у житті збагнути,

Та просто відпочити хоч на мить.»

Ось так вони утрьох собі стояли,

Й вели розмови про своє життя,

Один одному від душі поспівчували

І розійшлися по своїх шляхах.

Хто зна, чи мала користь та розмова,

Але мораль усього ось така:

Живіть Сьогодні і цінуйте Вчора

На Завтра ж менше намагайтесь відкладать..