Коли подорож стає долею

Зізнання

Лев стояв мов громом вражений. Його серце калатало так, що він ледве чув власні думки.

— Таню… — він зробив крок і схопив її за руки, дивлячись у вічі. — Ти впевнена? Ти не жартуєш? Це… правда?

Вона підняла погляд. Очі блищали, але в них не було і сліду сумніву.

— Так, Леве. Я перевірила.

Він, ніби не повіривши словам, обережно поклав долоню на її живіт. Його пальці тремтіли.

— Боже… — прошепотів він. — Це… це наше дитя?..

Таня мовчки кивнула.

І в ту ж мить його злість, ревнощі й підозри розчинилися. Він опустився навколішки перед нею, міцно притискаючи обличчя до її живота, наче вже зараз хотів захистити те крихітне життя всередині.

— Я… я навіть не вірю… — його голос був зірваний, у ньому звучав і відчай, і щастя водночас. — Таню, пробач мені, що я сумнівався. Я боявся втратити тебе, і ця думка доводила мене до безумства.

Вона обережно провела пальцями по його волоссю.

— Я теж боялася сказати тобі… спершу навіть сама не могла повірити.

Він підвівся і пригорнув її так міцно, наче боявся, що вона зникне. Його очі блищали від сліз, але на губах була усмішка.

— Це найщасливіший день мого життя, Таню.

Вона вперше за весь час дозволила собі розслабитись і обійняла його у відповідь. І в цю мить вони обоє знали: їхнє життя вже ніколи не буде колишнім.

Анна Вейн

Подобається

#1352 в Сучасна проза
#6184 в Любовні романи
#2559 в Сучасний любовний роман

У тексті є: #кохання та пригоди, #кохання з першого погляду романтика, #кохання та труднощі

Відредаговано: 09.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись