Тест

Прекрасні дні й теплі відносини Тані та Лева тривали вже три місяці. Їхні ранки починалися з коротких повідомлень «Доброго дня, кохана», обідні перерви — з таємних поглядів у коридорах офісу, а вечори — із прогулянок містом, під час яких вони забували про все на світі. Таня не впізнавала саму себе: світ знову здавався яскравим і легким.

Але останні кілька днів вона почувалася дивно. Втома, постійна сонливість і легка нудота змусили її замислитися, проте Таня вперто списувала це на втому від роботи.

— Тань, ти якась бліда, — помітила Аня під час обідньої перерви, уважно вдивляючись у подругу.

— Та ні, все нормально. Просто не виспалася, — відмахнулася Таня.

Але Аня вже щось підозрювала. В її очах промайнула іскорка хитрості.

— Добре, не плануй нічого на вечір, — сказала вона, немов мимохідь, але тоном, що не допускав заперечень. — Я зайду до тебе.

Кілька годин потому у двері Таніної квартири постукали. В руках у Ані був пакет із аптеки. Таня, побачивши знайому білу коробочку всередині, отетеріла.

— Ти що, здуріла?! — майже вигукнула вона. — Які тести? Ти що собі надумала?

Аня підняла брови й спокійно поклала пакет на стіл.

— Я нічого не придумую. Просто хочу, щоб ти перестала вигадувати собі виправдання. Навіть якщо це не так — варто переконатися.

Таня різко сіла на диван, схопившись за голову.

— Це неможливо… Та ні… Я не можу… — вона говорила уривками, ніби намагалася переконати саму себе більше, ніж Аню.

Аня підійшла й обняла її.

— Ти боїшся — це нормально. Але закривати очі не допоможе. Краще знати правду.

Таня мовчки глянула на коробочку з тестом, ніби на щось заборонене. Усередині все стискалося — від страху, від хвилювання, від несподіваних надій.

— Добре… — прошепотіла вона. — Але якщо він покаже дві смужки… що тоді?

Аня всміхнулася тепло, впевнено:

— Тоді ми відкриємо шампанське.

— Ти здуріла… — крізь нервовий сміх сказала Таня, але вперше в очах її з’явилася тінь усмішки.

Таня взяла тест і пішла до ванної. Кожен крок здавався неймовірно важким. Вона зачинила двері, притулилася до холодної стіни і заплющила очі.

— Лев… що зі мною буде, якщо це правда? — прошепотіла вона, сама до себе.

За кілька хвилин вона поклала тест на край умивальника і, не маючи сили дивитися, вийшла назад у кімнату.

— Ну? — нетерпляче спитала Аня.

— Я ще не дивилась… — Таня закусила губу.

Вони переглянулися. Час потік повільніше.

Аня рішуче встала:

— Ходімо дивитися разом.

Таня ковтнула клубок у горлі й кивнула. Вони рушили до ванної.

Тест лежав на умивальнику. Маленький прямокутник, від якого тепер залежав їхній світ.

Таня простягнула руку… але її пальці завмерли за кілька сантиметрів від нього.