Сюрприз

Офіс завмер, коли Марина, усміхнена до вух, виголосила:

— У мене для вас є новина… я вагітна!

Таня застигла. Серце стиснулося, очі розбіглися, і вона відчула, як кров приливає до обличчя. Повільно подивилася на Лева, шукаючи пояснення, і без жодного слова різко вийшла з офісу.

Колеги шепотілися, обмінюючись здивованими поглядами. Лев же, не втрачаючи часу, підійшов до Марини, обхопивши її за руку, і завів у свій кабінет.

— Що ти собі придумала? — різко випалив він, голос тремтів від люті. — Я не розумію, про яку вагітність ти говориш, якщо ми навіть не були близькими!

Марина, обережно спостерігаючи за його обличчям, усміхнулася і тихо, але з нахабством відповіла:

— Не забувай ніч після бару, Лев…

Його кулаки стиснулися. Серце калатало від люті, розгубленості та страху. Він відчував, що ситуація виходить з-під контролю, і йому потрібно зрозуміти правду, перш ніж хтось ще постраждає.

— Це не можливо… — шепотів він собі, — не може бути…

Марина лише кивнула, її очі блищали, і в її погляді було стільки самовпевненості, скільки Лев ще не бачив.

Таня зайшла додому, щільно зачиняючи двері за собою. Серце калатало, руки тремтіли. Вона впала на диван, голову заховала в подушку і тихо видихнула.

«Вагітність… як це можливо? Що він мав на увазі? Я… я не можу зрозуміти…» — думки металися одна за одною, заповнюючи розум хаосом.

Вона пригадала кожен момент із Левом, кожен поцілунок, кожне зізнання, і тепер усе здавалося під загрозою. Її тіло трималося напружено, а в грудях палало відчуття зради та сумніву.

Тим часом у кабінеті Лева панував хаос іншого роду. Він обхопив голову руками, глибоко вдихав і видихав, намагаючись приборкати лють і збентеження.

— Це не можливо… — пробурмотів він. — Ми навіть не були разом… Що вона собі придумала?

Він обернувся до Марини, яка сиділа спокійно в кріслі, усміхаючись:

— Ти точно пам’ятаєш ніч після бару… — повторила вона.

— Так, я пам’ятаю, — прошипів Лев, — і це не дає тобі права вигадувати вагітність! Ми повинні з’ясувати правду, негайно.

Він відчував, як всередині зростає напруга. Лев знав, що тепер йому потрібно діяти швидко, не даючи емоціям заволодіти ситуацією, але водночас він не міг ігнорувати почуття Тані.

— Таня… — шепотів він собі, — я повинен розібратися і захистити її.

Тепер усе залежало від одного: розкриття правди. І Лев був готовий піти на будь-який крок, аби це зробити.