Невидимі стіни

Перші тижні роботи в агентстві стали для Тані справжнім випробуванням. Нове місто, незнайомі люди, шалений темп роботи. Але кожного разу, коли вона брала до рук буклети з екскурсіями, коли бачила щасливі очі клієнтів, які приходили бронювати подорожі, Таня відчувала: вона на своєму місці.

Колеги швидко звикли до її щирості та працьовитості. Вона завжди усміхалася, допомагала, знаходила вихід із найскладніших ситуацій. За кілька тижнів Таня вже мала репутацію однієї з найнадійніших працівниць.

Але була одна людина, якій її успіхи чомусь не подобалися.

Марина.

Секретарка директора зустріла Таню холодним поглядом ще в перший день. У її очах блищало щось неприязне, хоч усмішка на губах залишалася ввічливою.

— Ви новенька? — кинула вона, вимірюючи Таню з голови до ніг.

— Так, — відповіла Таня з привітною усмішкою. — Дуже рада приєднатися до вашої команди.

— Хм. Побачимо, наскільки ви тут потрібні, — промовила Марина так, щоб тільки Таня почула.

Відтоді щоразу, коли Таня робила успішну презентацію для клієнтів чи отримувала похвалу від колег, Марина лише стискала губи й знову знаходила спосіб підколоти її або дорікнути в дрібницях:

— Чому звіт ще не готовий?

— Ви забули підписати цей документ.

— Тут клієнт скаржився, що ви занадто довго відповідали на його запитання.

Звісно, більшість зауважень були надуманими. Але Таня вирішила не реагувати. Вона навчилася посміхатися навіть тоді, коли душу обпікали образи.

Про директора ходили легенди. Його називали справжнім новатором у туризмі, геніальним стратегом, людиною, яка вивела агентство на перший рівень в Україні. Але бачити його Таня так і не могла. Він рідко з’являвся у головному офісі, а всі його накази передавала саме Марина.

Одного вечора, коли офіс уже майже спорожнів, Таня лишилася доробляти документацію. В коридорі було тихо, чути лише клацання клавіатури. Вона раптом відчула, що хтось пройшов повз її двері. Тінь ковзнула по стіні, і серце Тані дивно здригнулося.

Але коли вона виглянула — там нікого не було.

Директор… — майнула думка.

Її дивно тягнуло до тієї невидимої присутності. Хоча вони ще не зустрічалися, Таня відчувала: скоро щось зміниться.