Загадкова "03"

Я лежала на чомусь м'якому та прохолодному. Розплющивши очі я зрозуміла, що знаходжусь у своїй новій кімнаті. Поряд з ліжком стояв пуфик, на якому вірогідно, хтось сидів та наглядав за мною

- Ерлін! - я повернула голову на тоненький голосок Ліки

Фея злетівши з підвіконня направилася до мене

- Що сталося, де всі? - запитала я сівши у ліжку

- У домі є тільки Генрі - відповіла фея, сівши мені на долоні - коли ти повернулася з порталу, то втратила свідомість від перевтоми. Сюди тебе приніс Генрі і доглядав твоє самопочуття

- Скільки я так спала? - швидко запитала я

- Добу - коротко відповіла Ліка - ходімо вниз, він має бути там

Я кивнула, підіймаючись з ліжка. Почувала я себе пречудово.

- Тобі варто переодягнутися, Ерлін - схиливши голову до плеча промовила фея

Дійсно, адже на мені й досі була в минулому, ідеально - біла сукня. На підвіконні лежала нічна сорочка, котру подарувала мені Медісон. Я швидко переодягнулася, і відчинивши двері кімнати, почала спускатися на основний поверх. Але на останній сходинці я зупинилася:

- Чекай - но, Ліка. Ти сказала, що у домі тільки Генрі. Де ж тоді Нуль Шість?

Фея стенула плечима і полктіла через привідчинені двері кухні. Видихнувши я подолала останні сходинки та теж зайшла до кухні

- Генрі! Генрі! - фея літала навколо хлопця - поглянь хто прийшов

Він швидко повернувся до дверей в яких стояла я

- Ерлін, радий, що все добре - усміхнувшись сказав Генрі

- Дякую - я сіла за стіл

- Таки все розповіла? - Генрі поглянув на Ліку, котра винувато посміхнулася - балакуча ж фея у тебе

Я посміхнулася

- Ти вчасно - хлопець заварив чаю та поставив чашку навпроти мене

- Дякую, скажи, а де Медді - запитала я дивлячись хлопцеві у очі

Враз у його очах щось зблиснуло, щось, що він старався приховати. Смуток? Та я не впевнена...

- Я пам'ятаю, що ти хотіла відвідати ринок? - перевів тему хлопець - якщо маєш сили та бажання, можемо піти сьогодні

- Котра година? - запитала я трохи стурбована тим, що моє питання відкрито проігнорували

Хлопець показав той самий "фокус" із годинником:

- 17.38 - відповів він - що робимо?

- Я була б не проти прогулятися - відповіла я, допивши чай

- Ерлін, я думаю тобі варто переодягнутися - фея вказала пальчиком на мою нічну сорочку

- Проблема у тому, що моя єдина сукня заплямована болотом з лісу - я схрестила руки на грудях

- Ліс? Доволі цікаво - Генрі спробував заховати усмішку - можеш позичити одежу у Нуль Шість. Вона не буде проти

- Так ти розповісиш де вона? - я знову поглянула на нього

- Можливо, але зараз йди збирайся - сказав хлопець і швидко покинув кухню, залишаючи мене наодинці з думками

"Добре, потім значить - потім" - подумала я і підійнявшись сходинками, полізла на наступні, що вели до горища - кімнати Медісон

Піднявши дерев'яний "люк", що служив дверма до кімнати я повністю зайшла на "територію" Нуль Шість.

- Тут доволі багато місця - сказала я озирнувшись

Кімната була просторою, хоч і з низькою стелею. Впевнена: для дівчини це не було проблемою, адже навіть я була трохи вища за неї. Стіни як і у всьому домі були дерев'яними. Їх "самотність" заповнювали різноманітні картини з фентезі - створіннями. Біля стіни, що була напроти вікна, стояла масивна шафа з речима. Підлогу застеляв світлий килим. У кутку біля єдиного, але величезного за розміром, вікна стояло односпальне дерев'яне ліжко з багатьма подушками світлих відтінків. Сам вхід у кімнату знаходився біля основної стіни з права від ліжка. Стіна напроти була заповнена полицями з книгами, та столиком з пером, старим блокнотом, що був відкритим.

Із власної цікавості я підійшла, щоб поглянути, що у ньому

- Напевно там щось важливе - невідь - звідки, з'явилася Ліка - я нікому не скажу, читай!

Я видихнула, спочатку мені здалося, що це звичайна книга та придивившись, я зрозуміла - все написано від руки. Я вже готова була шукати речі в шафі, та мою увагу привернув код: "03"

"Я хочу про все дізнатися! Це ж для мого блага - буду краще орієнтуватися  у всій ситуації" - ці думки заспокоїли мене, і я відсунувши стільчик, почала читати:

"Вона жива, я це точно знаю. Ліса повернулася. Нуль Три, що ти задумала? Вони як дві краплі води. Нічого окрім коду не зможе відрізнити їх. Та це лише так здається - Ліса жорстока. Вона не цінує людські життя. Нуль Три не знає про нас із братиком. Для неї ми звичайні піддані Акарі, не більше. Як ти  змогла залишитися в живих, Нуль Три? Та найбільше мене цікавить, як ти зможеш жити. Не раді тобі тут...."

Від читання мене відірвали слова Генрі:

- Ерлін, ти готова?

- Секунду - швидко гукнула я і побігла до шафи Медісон

Думки в голові змішалися, дивний запис не виходив з голови:

"Хто ця Ліса? Нуль Три, як мені пояснила Ліка - особа роду правительки - я швидко шукала потрібний одяг - стоп, де Ліка?"

Я озирнулася. Фея сиділа на дверцятах шафи, поглядаючи як я шукаю речі

- Не бійся, я нічого не розповім - серйозно сказала фея - за розголошення цих записів, автору прийдеться не солодко

Я одягнула сорочку, джинсову спідницю та кросівки

- Під автором ти маєш на увазі Нуль Шість - спускаючись сходинками з горища запитала я

Фея кивнула. Я закрила "люк" та спустилася до Генрі:

- Я готова

Хлопець вже чекав біля входу:

- Оу, виглядаєш досить добре - примружившись сказав хлопець

- А? Дякую - я усміхнулася у відповідь і вийшла на подвір'я

- Підемо пішки? - підморгнувши спитав хлопець, наздогнавши мене на вулиці

- Звичайно! - сказала я

- Тоді вперед! - промовив хлопець і простягнув руку - щоб не загубилася

Я опустила очі та заклавши волосся за вухо взяла його за руку:

- Тепер я точно спокійна - засміявшись сказала я