Розділ 29 — Тиша перед бурею

Усе стихло.
Після світлового спалаху приміщення зникло. Архів, голоси, стіни — усе розчинилося. 
Лишився тільки Максим. Один. У темряві. Без тіла, без меж.
Він відчував лише себе, або — те, що залишилося. А може, усіх, кого він коли-небудь 
чув у своїй голові.
«Тиша — це пастка. Вона вдає спокій, поки не вистрелить у спину.»
Він стояв у центрі кімнати, схожої на камеру сну. Перед ним — термінал із однимєдиним повідомленням:
SOPHIA/16 активовано. Перевірка ключа — успішна. Підказка: “Те, що ми забуваємо 
— не зникає. Воно повертається у вигляді вибору.”
Максим натискає «продовжити». Екран блимнув. Показується аналітичний звіт. 
Мельниковий стиль. Вже знайомий — надто чистий, надто холодний.
Звіт Мельника: Класифіковано. R-9 / Внутрішній доступ
Аналіз ризиків:
Публічне розкриття повної картини = катастрофа. (Розрив довіри. Ефект зневіри. 
Падіння соціального конструкту. Маси не готові.)
Суб’єкт R-9 все ближче до внутрішнього ядра “Голосу”. (Рівень інтеграції з “іншим Я” 
— 87%. Самосвідомість нестабільна.)У разі активації залишкової програми Phase II — можливий запуск ефекту 
ланцюгового зсуву. (Це знищить не тільки бар’єри в пам’яті, а й саму межу між «я» і 
«ми». Почнеться колективне переписування свідомості.)
Рекомендації:
Активувати резервний протокол «Скидання через підказку». Код: SOPHIA/16. Це 
останній обмежувач.
Перехопити сигнал у точці «Згортка 16». Спостереження в режимі пасивного 
сканування. Повна нейтралізація заборонена.
Відстежувати нічні реакції, особливо сни. Це вже не просто побічний ефект — це 
сигнальний канал.
Якщо суб’єкт дійде до внутрішньої кімнати самостійно — експеримент слід вважати 
завершеним. (Усі наглядові команди переводяться у сплячий режим. Спостереження 
більше не потрібне.)
Кінець документа.
Максим сидів, склавши руки. Тиша. Справжня. Така, від якої починаєш чути власну 
кров.
Поруч на столі лежала згортка. Її залишила Софія. Він пам’ятав, як вона сказала: “Ти 
думаєш, це був експеримент над тобою. А що, якщо — з тобою?”
Всередині — аудіопристрій. Запис.
_“Максиме. Якщо ти це слухаєш — значить, дійшов далі, ніж ми планували. Тепер у 
тебе два шляхи.
Відкрити дані. Світ побачить правду, але втратить себе.
Піти далі — в глибину. І спробувати змінити все зсередини. Не як жертва, а як… 
початок.”_
Він стиснув згортку. Руки тремтіли. Але погляд — ні.
Вибір був за ним. Тільки тепер — цей вибір вже не стосувався його одного.