Розділ 24 — Лікарня, що змінила назву

Вітер перебирав сторінки справи, яку Максим так і не випустив із рук. У куточку однієї 
— приписка, дрібним шрифтом, майже невидимим:
«Супровід пацієнтів Фази ІІ перенаправлено до Центру ментального відновлення 
«Віталіс». Попередня установа — виведена з функціонування».
— «Віталіс»? — перепитала Софія, коли він показав їй запис. — Ніколи не чула.
— Я теж, — похмуро сказав Артур. — Але я пробив адресу. Це нова будівля на 
околиці іншого міста. Побудована рік тому. Зареєстрована на приватний 
медичний фонд. А головне — частина персоналу тієї самої лікарні… тепер 
працює там.
— Вони просто... змінили назву, — зірвалось у Максима. — Перевдяглися. І далі 
лікують.
Він глянув на Артура, потім на Софію — і вперше з початку втечі промовив твердо:
— Я маю туди потрапити. Всередину.
Артур мовчав. Потім витягнув планшет.
— У мене є план будівлі. Пожежна схема. І один із контактів у техобслуговуванні 
— може допомогти з внутрішніми камерами. Але це вже не розслідування. Це 
— операція.
— Ми не знаємо, кого там утримують, — додала Софія. — І що роблять з новими 
пацієнтами. Але якщо Фаза ІІ стосується нас, то, можливо, там уже запустили 
Фазу ІІІ.
Максим зціпив кулаки.— Або ще гірше — вони чекають нас.
Вночі вони зібралися на закинутій АЗС за містом. Вдягнені у форму працівників 
клініки, з фальшивими бейджами й чіткими інструкціями.
Попереду було серце нового експерименту. Місце, де за сталевими дверима й 
«усміхненими» вивісками тримали не лише пацієнтів — а й спогади, якими 
маніпулювали.
І цього разу, якщо це була пастка — Максим вирішив: він увійде в неї першим.