Розділ 23 — Код «Люцифер»

Поїздка тривала мовчки. Софія сиділа, притулившись до вікна, а Максим не відводив 
від неї погляду. Її пальці тремтіли, хоч на обличчі — спокій. Але то був не спокій — то 
була втома, змішана з чеканням удару.
Артур вів машину впевнено, але обличчя його було кам’яне. Він знав: наступна 
зупинка — центр даних старого інституту, закинутий ще до офіційного «падіння» 
системи. Туди їх привела згортка документів із сейфа, яку Артур вивчив протягом 
ночі.
— Це місце називається «Сектор 6-Б». Колись тут збирали всі результати 
експериментів, архівували й обмежували доступ навіть для вищого персоналу. 
Але у тих паперах… було одне слово, яке повторювалося надто часто, —
сказав Артур.
— Яке? — запитала Софія, не обертаючись.
— «Люцифер».
Максим здригнувся.
— Це не просто кодова назва. Це — цілий протокол. Цілий напрям досліджень, 
що проводились паралельно з усіма «офіційними» експериментами. Люди, 
яких підписували на лікування, часто навіть не знали, що їх використовують як 
випробувальну групу для цього коду. Усі, хто мав хоч якесь відношення до 
цього слова — або зникли, або… стали пацієнтами.
Будівля, до якої вони під’їхали, ховалась серед дерев, закрита іржавим парканом. 
Колись тут був шпиталь. Тепер — лише бетон і тиша.
Всередині пахло пилом і вологістю.
Стара система безпеки вже не працювала, але двері були важкими, захищеними 
механічними замками. Артур знайшов потрібний код серед креслень — він 
спрацював.
— Архіви внизу, — кивнув він.
Коли вони спустились, між старими металевими шафами, пилом та розкиданими 
папками, Максим знайшов те, що перевернуло все.
Тека з червоною позначкою:
«LUC-IX. Протокол внутрішньої реконструкції. Зона R.» Рівень доступу: Тільки для Dкласу Затверджено: Директор Павло К. Мельник Наглядачі: Фонд «Нова Психея», 
Програма «Пост-Памʼять», Грантова підтримка — міжнародна структура 
«HYDRANET»
— Це... батько? — прошепотіла Софія, переглядаючи підпис.— Той самий, хто був директором… і зник одразу після «пожежі» у центрі, —
додав Артур. — Його звинувачували, але все затихло. Бо зʼявився винний 
пацієнт. А саме — Пацієнт №7.
Софія не витримала — вдарила по столу.
— Вони створили для нас історії. І для кожного — свою. Вони стерли і замінили. 
Вони будували з людей міфи, щоб приховати себе.
Максим тримав останній листок із теки. На ньому було написано:
Фаза ІІ — активація. Об’єкт R-9 проявляє стабільність. Переведення у вільне 
середовище дозволено. Мета: Самостійна реінтеграція та вияв залишкових структур. 
Підписано: LUCIFER EXEC TEAM.
— Я… це про мене, — прошепотів він.
Погляди перетнулись.
— Якщо Фаза ІІ — це ми, — сказав Артур. — То що тоді буде Фазою ІІІ?