18.1Сюрприз

Я пішла на пошту і придбала маленьку коробочку, досить акуратну. Всередину поклала тест на вагітність — вже зроблений, підтверджений. Додала маленьку ніжну шапочку, теплі крихітні шкарпеточки, а також знімок з УЗД і заключення лікаря. Попросила дівчат на касі гарно загорнути все в скотч, щоб виглядало як справжня посилка.

Прийшовши додому, я з нетерпінням чекала Дмитра. Поклала коробку в передпокої, наче це була звичайна посилка на його ім’я — я роздрукувала наклейку з його прізвищем, ім’ям та по-батькові. Ми з ним звикли не відкривати чужі посилки, тож він навіть не підозрював, що ховається всередині.

Приготувала легку вечерю, сіла у вітальні і чекала. Час тягнувся повільно, аж поки двері не відчинилися. Я зустріла Дмитра усмішкою, поцілувала й обійняла. На підносі стояла стопка горілки, тарілки з горішками, сиром, м’ясом і маленькими бутербродами.

— О, це ти новий рілс знімаєш? — сміявся Дмитро. — Мені приємно.
Він випив стопку, закусив, а потім помітив коробку.
— О, мені посилка прийшла, — сказав він і пішов на кухню за ножем.

Я тихо знімала все на телефон. Він відкрив коробку — і завмер. Серйозний, задумливий, трохи збентежений.

— Це правда? — тихо спитав він, піднявши очі.

Я не змогла говорити — сльози покотилися, губи тремтіли. Рукою прикривала рот, киваючи так.

Він взяв мене за руки і почав повільно кружляти по квартирі. Потім уважно розглядав маленькі шкарпетки, приміряв шапочку на голову — смішно, немов дитину — і обережно тримав знімок з УЗД, де було видно маленькі ручки і ніжки.

— Це найкращий подарунок у моєму житті, — прошепотів Дмитро.

Минуло кілька днів, ми почали готуватися до медового місяця. Їхали до санаторію, де можна було розслабитися і відпочити. Більшість процедур тепер мені були заборонені, тож Дмитро відпочивав за нас двох, а я просто їла — тягнуло на м’ясо, салати, і я їла наче за трьох.

Після повернення, коли вагітність досягла 15–16 тижня, я помітила, що речі стали замалі. Вирішила, що час оновити гардероб.

Ми з дівчатами домовились зустрітися у нашому улюбленому гіпермаркеті. Вони ще не знали, що я вагітна, але деякі почали підозрювати.

У кафе, за келихом коктейлю, я поділилася новиною:

— Я вагітна!

Спочатку пролунали крики радості, обійми, оплески і навіть танці. Вони раділи разом зі мною — і в цей момент я відчула справжню підтримку і щастя.