15/1.Кислота

Після інциденту з кислотою я більше ніколи не ходила на роботу одна. Дмитро супроводжував мене кожного разу — зранку й увечері. Він не відходив далеко, постійно був на зв’язку, завжди поруч. Його підтримка була безцінною. Він нічого не вимагав, не тиснув, просто був. Це була та присутність, яка не душить, а береже.

Через два дні подзвонив слідчий. Його голос був спокійним, але слова — вражали.
— Карину затримано. Разом із Сергієм.
— Що? — я не повірила. — Разом?Тобто вони разом це спланували?

Так, виявляється, Сергій накрутив Карину. Розповів їй, ніби зробив вазектомію саме через мене. 

Цинізм і брехня пробили навіть те, що здавалося вже загоєним. Мені раптом захотілося крикнути вголос:
"Я завжди хотіла дітей! Я мріяла про них! Невже вона не пам’ятає, як я говорила, що хочу немовля на ручках?"...Але іноді кохання засліплюєочі людям.

Я сиділа на дивані, скрутившись, як у дитинстві, коли боліло щось глибше, ніж тіло. В голові крутились їхні обличчя — Карини з порожніми очима, Сергія з його вічною злістю.

— Що світить таким людям? Яке покарання? — запитала я у детектива, дивлячись йому просто у вічі.
Він зітхнув, дістав із ящика папку й відповів:
— Якщо буде доведено погрозу життю, переслідування, втручання у ваше особисте життя, то їм може загрожувати обмеження волі або умовне покарання з забороною наближатися до вас. Але з досвіду скажу — такі справи часто затягуються, тому ви правильно робите, що подаєте заяву про заборону контакту. Це найперше, що вас захистить.

Я кивнула, хоча всередині все кипіло.
— Ми зараз готуємось до весілля. У нас медовий місяць. Я не хочу починати сімейне життя з судових тяганин. Тому вирішили: поки що заберемо заяву про кримінальне провадження. Але підпишемо всі потрібні документи, щоб ні Карина, ні Сергій, ні будь-хто з його родичів не мали права наближатися до мене ближче, ніж на сто метрів.

Детектив мовчки записав мої слова, підсунув мені кілька аркушів. Я підписала.
Усе. Рішення прийнято.
Ми з Дмитром не дамо нікому зіпсувати наш спокій.

Вийшовши з поліцейського відділу, я глибоко вдихнула свіже повітря. Сонце ніби світило яскравіше, і серце билося рівніше. Попереду було нове життя.

Дорогі читачі!
Щиро дякую кожному з вас за те, що проводете цей шлях разом із героями моєї історії. Якщо вам сподобався твір — будь ласка, залиште свій коментар, поділіться враженнями, натисніть зірочку ★ та додайте книгу до своєї бібліотеки.
Це велика підтримка для мене як автора і щось дуже цінне для душі.
Дякую за увагу та довіру! 🌸