9 .Тамбур надії.

— А чому продають цю квартиру? — запитала я, стоячи в коридорі, дивлячись на гарну вбудовану кухню і шафи.
— Все просто, — відповіла ріелторка, поправляючи папки. — Сім’я виїхала за кордон через війну. Навіть не встигли вселитися. Тепер зрозуміли, що кошти потрібні там. Продають терміново, тому ціна мінімальна на цьому ринку.
Я вдивлялася в інтер’єр.
Світлі стіни, приємна плитка, добротна підлога, кухня — саме така, як я уявляла собі ще колись у "нашому" житті.
Але вже без "нас". Тепер — моє.
— Я готова купити, — сказала я рішуче. — Але через півроку, можливо і раніше,- на то були причини.- Якщо власники можуть зачекати, я зможу сплатити все.
Ріелторка кивнула:
— Я з ними зв’яжуся, зідзвонимось.
У мене ще пів року.
Пів року ролі, обережності, підготовки.А потім — свобода.
Цей Новий рік мав бути останнім у шлюбі.
Я знала, що восени все закінчиться. Карина колись казала: "Хочу, щоб мені зробили пропозицію на Новий рік."
А він — романтик. Він любить шоу, ефекти, "під музичку".
Я впевнена — план такий і є. Тому він поквапиться з розлученням восени.
Якщо ні — я подам односторонньо. Два суди, і все.
Він не прийде — і мене офіційно звільнять від шлюбу.
Я ще стояла біля входу, оглядала спільний тамбур.
Чисто. Акуратно. Тут я поставлю свою колясочку… Колись.
Я все ще мрію стати мамою.Задумалась. Заглибилась у думки — аж раптом…
— Ой! — скрикнула я, різко обернувшись.
Позаду стояв він. Той самий чоловік із під’їзду. Погляд пильний, трохи з посмішкою.
— Вибачте, я… — розгублено мовила я.
— Ви — моя нова сусідка?
— Якщо все вийде — то так…-посміхаючись я поправила зачіску.-Катерина-назвавши своє ім"я я протягнула руку, а він взяв мою і ми привіталися.
— Дмитро,.......А що значить "якщо вийде"?
Я пояснила, що зможу купити квартиру тільки через півроку, і коротко розповіла свою ситуацію.
— Розумію. До речі, я найкращий друг власника цієї квартири. Якщо ви серйозно налаштовані — я передам, щоб не хвилювались. Спробую посприяти.І він справді посприяв.

Через тиждень реєлтор відмовив мені в продажі, я встигла засмутитися, але через два тижні  зателефонував Дмитро. 
— Є варіант. Якщо ви справді хочете цю квартиру — ми можемо відмовитися від послуг ріелтора. Ви вийдете на пряму з власником. Без комісії, ціна буде нижча.
Я була в шоці.
— Справді? — мовила я, затамувавши подих. — Але ж я і так згодна на ту суму…
— То буде бонус вам, — сказав він із легким усміхом. — І бонус мені  приємна сусідка.
Я розгубилась.Мені стало приємно. Небезпечно приємно.Я не шукала флірту, але він тактовно виникав сам.І я зловила себе на думці — він мені подобається. Просто… подобається