7.Карина.

Карина — моя найкраща подруга. Ми разом ще з підліткового віку.
Вона знала мене краще, ніж я сама. Знала все — від улюблених кольорів до найпотаємніших мрій.
Я їй розповідала про наші перші побачення з Сергієм, що він любить, що їсть, які подарунки його тішать.
Ще вона давала мені поради. Ділилася «жіночими секретами», бо хлопців навколо неї було завжди багато.Вона інколи встигала зустрічатися з дома , а інколи з трьома одночасно.... Сміялась.Підморгувала усім хто їй подобався.
Вона була свідком на нашому весіллі.Свідком початку мого життя з ним.
І, як тепер виявилось, свідком його зради,а можливо причина мого розлучення.Хто тепер скаже...
Кожен раз, коли я намагалась їй знайти когось — знайомила з кимось — після другого побачення все припинялося. Я думала: не щастить їй.
А вона, виявляється, не шукала. Вона вже вирішила. Вона хотіла мого чоловіка. Да і в принципі , як виявляється він і сам не проти.
Був період, коли Карина часто заходила до нас.
Мені це подобалося. Я тішилася, що Сергій не заперечував.
Знаєте, як воно буває — чоловіки ревнують до подруг, не дозволяють надто тісного спілкування.
А мій Сергій навіть заохочував.
— Ви з Каріною знову в кіно? Клас!-і настрій у нього підвищувався — Давай я вас підвезу!
Ми вечеряли разом, обговорювали дурниці, сміялися.
Карина часто сідала між нами, і для мене це було нормально , бо я ж не буду ревнувати мою кращу подругу до мого чоловіка?! Знала б я, то задушила б її ще на своєму весіллі ,коли вона мені сказала ,так між іншим:

-Катююююю,якого класного чоловіка ти відхопила, мені б такого....-а я сміялася ,думала звичайні балачки.....а воно ось як буває.......... 
Тепер я бачу, що ці вечори були репетиціями іншого сценарію.
Тепер я знаю: не буває дружби між дівчатами і чоловіками, які вже комусь належать. Особливо — якщо ця "дружба" прикрита ніжною усмішкою і солодкими порадами.
Після виходу з кабінету адвоката я йшла як в тумані. Шум у вухах.Думки різнфі лізли в голову.
Мозок не міг прийняти — що зрада сиділа поряд за моїм столом.
Я пройшла квартал,другий  як раптом...
— Катю?!
Обертаюся.З магазину вийшла Олена Станіславівна. Моя свекруха.
— Що ти тут робиш? Не на роботі?
Я різко зібрала себе докупи. Згадала, що казав адвокат:“Без емоцій. Тримай обличчя. Ми переможемо.”

— Доброго дня, Олено Станіславівно. Я... прогулювалася.— Побачила вітрину "Мірошка" — дитячі речі. Зайшла подивитися… Мені стало так важко від цієї брехні.
На дитячі речі… які я, можливо, ніколи не куплю.
Але вона повірила.
Її легка посмішка тепер здавалася мені знайомішою, ніж будь-коли.
Посмішка, у якій брехня жила поруч із солодким співчуттям.
— Давай вип’ємо кави з тістечком, — запропонувала вона.
Ми сіли в кафе.
І вона почала розповідати про своїх онуків ,адже її донька нарожила двійню ще рік назад...
— Ой, наш Артемко так смішно сказав «гав» сьогодні…
— А Марійка вже сама на горщик проситься, уявляєш?
Кожне її слово — як лезо по шкірі.
Колись вони різали мене, бо я думала, що не можу мати дітей.
Тепер вони били болючіше — бо я знала, чому саме не можу. Але щось у мені змінилося.
Цього разу я не плакала. Я грала.
Я нахилила голову, зітхнула тяжко. Скупу сльозу пустила.
Ідеальна сцена жертви. Вона проковтнула.
— Знаєш, Катю… Сам Бог не дає дитят… Мабуть, знає, що вам ще рано. А може, не треба…- О, як зручно — прикриватись Богом вскипіло все всередині.
Зручно коли брешеш, коли зраджуєш та коли принижуєш.
І хочеш ще виглядати благородною.
Я більше не могла мовчати.
Раптом різко піднялася.
— Дякую за обід. До побачення.

я не вспіла випити і ковток кави , офіціант який приніс тістечко стояв розгублено дивився у слід мені.
Вона не встигла нічого сказати. Але я бачила — задоволена!
Знову «вкусила». Знову думає, що виграла.
Я повернулася додому. Сергію нічого не розповіла.
Але він уже все знав — мама йому подзвонила.
— Ти не можеш так розмовляти з моєю мамою! — гримів він.— вона в мене одна, а жінок може бути багато!
“Та ти що... Це ти вже про Карину?” — подумала я.
Я мовчки пішла до ванни, зачинилася зсередини.
Він ще п’ять хвилин стукав, виголошував нотації. Мамчин синочок.
Може, й мама буде радіти, якщо ти приведеш Карину.
Ввечері ми лягли спати по різні края ліжка.
Він — у своєму телефоні. Я — з книжкою.
У нас давно не було сексу,а після того що я дізналася і не тягнуло , і відвернуло.І не буде.
Тепер я знала, чому він мене не хоче.Тепер я нічого не хочу від нього.Навіть обіймів. Навіть слів.
Особливо — слів.