Сьогодні оперують мою свекруху — Олену Станіславівну.
Я в глибині душі поважаю її,вона мати мого чоловіка і все таке, але правди не приховаєш — відносини в нас не складалися. Вона мене не прийняла, і я це завжди відчувала. Я для неї не ідеальна невістка,то не те приготувала, то не так зустріла, то багато балакаю, то мовчу як німа...... та й вона для мене — не мати.
Вранці зателефонувала. Говорила сухо, як завжди.Інколи здається що я для неї як прислуга.
-Катю,я Забула вдома документи, привези в лікарню .- Її чоловік, Юрій Сергійович, не може приїхати бо за кордоном . Її син, мій чоловік Сергій у відряджені і приїде тільки сьогодні ввечері.
А от я — вільна. І їй не цікаво, чи є в мене сьогодні клієнти ,я працюю візажистом , чи можу я просто так залишити роботу. Та й взагалі, вона не вважає, що це робота. Це для неї як мій дід колись казав — "фігнею страждаєш".
А я така людина яку вчили старших поважай, людям допомагай. Завжди допомагаю, навіть коли мене не просять. А коли просять — тим більше.
Я і гадки не мала, що цей звичайний на перший погляд день переверне моє життя на 180 градусів.
#6098 в Любовні романи
#1409 в Короткий любовний роман
#1541 в Жіночий роман
Відредаговано: 04.08.2025