9

  Максим Краснов ніколи не думав, що знайти гарного секретаря чи помічника настільки марудна та нервова справа. Виявляється, писати детективи куди легше та приємніше! Ба більше, навіть банківським працівником і то працювати було цікавіше. Це не пошуки, а божевілля якесь!

  Він набрав Руслана аби поскаржитися другові на наболіле:

  — Руслане, привіт! Говорити можеш?

  — Хвилин п’ять, не більше. Якщо на довше, зателефонуй після восьмої вечора. Ні, краще після дев`ятої.

  — Я швидко. Ти підкинув мені гарну ідею з особистим помічником. Але знайти такого – це щось нереальне! Кажу тобі! Ти б бачив тих кадрів, що до мене приходили! Одна виявилася педагогом. Одразу поставила мене перед фактом, що перевірятиме усі мої тексти. Каже: «Я Вас читала. Сюжети у Вас цікаві. Але геть безграмотні! Я приведу їх до ладу». Уявляєш? Я їй відповідаю, що у видавництві є коректори та редактори, які і так працюють з текстом. А вона за своє. Ледь виставив її за двері!

  — Сподіваюсь хоч делікатно?

  — Аякже! Прекрасній статі не грублю.

  — Наша людина! І що всі такі кандидати ? Чи й інші трапляються?

  — Трапляються! Ще гірші. Одна прийшла, справжній жах! Червоний довгий манікюр, така ж помада. Лаковані чобітки до коліна. Якась леопардова спідничка, що ледь дупу прикриває. І декольте до пупа. Говорила зі мною так, ніби я її потенційний коханець, а не роботодавець. Дешевих мелодрам надивилася чи що? Не знаю, що у таких в голові замість мізків. Чесно не знаю, Руслане!

  — І справді, не щастить тобі друже. — Зітхнув слідчий. — Але ти руки не опускай і пошуки не припиняй.

  — Думаєш, з цього вийде щось добре?

  — Впевнений!

  — Слухай, мені здається, що пару таких співбесід. І я знову забухаю! Від шоку!

  Руслан розсміявся:

  — Нехай тобі щастить у пошуках, друже! Все, мушу бігти. До зв’язку!

***

  Ілону, нову Стасову коханку, мов вітром здуло, тільки-но додому повернулася його цивільна дружина! Прудко, мов мишка, вона схопила усі свої речі й вискочила з квартири. Не вистачало тільки натрапити на скандал, який, чого доброго, ще бійкою закінчиться! Ілона за собою слідкувала дуже прискіпливо. І цінувала не стільки свою зовнішність, скільки вкладені в неї кошти. Не вистачало ще потім синці та подряпини у косметолога лікувати.  

  Тож Стас залишився сам на сам у ситуації, з якої треба було викручуватись і щось вигадувати. Але все було настільки очевидним, що вигадати щось було неможливо! Тут уже ніяк не скажеш, що це його сестра. Або він робив штучне дихання аби врятувати  людину. Таким чином, хіба що нових людей роблять, а не рятують!

  — Одягайся. — З огидою у голосі промовила Сніжана. — Чекатиму тебе на кухні. Там і поговоримо.

  Її всю трясло. І щоб хоч якось опанувати себе, вона взялася заварювати чай, який зовсім не збиралася пити.

  Одягнений хлопець увійшов до кухні.

  — Давно ти мені зраджуєш? — Одразу перейшла до справи Сніжка.

  — Послухай, люба, це не те що ти думаєш. Я ніколи не зраджував тобі. Це сталося вперше. Чесно. Вибач мене. Не знаю що на мене найшло. Це відчуття свободи зовсім затьмарило мені мозок!

  — Чому я маю вірити тобі? — З викликом у голосі запитала дівчина.

  — Ну, як чому? Ти можеш і не вірити! Але поясни мені, чому я тоді не пішов від тебе? Чому з тобою?

  — Дійсно, а чому ти зі мною? Якщо насправді тобі хочеться спати з такими, як ця… лялька!

  — Та тому що з тобою зручно. Ти турботлива, хазяйновита, вірна, ніжна, ласкава, не вимагаєш зірок з неба і надмірної уваги до себе. Ти вмієш віддавати, а не лише  брати. У тебе гострий розум і гарне почуття гумору.

  Лише останні слова могли зійти за комплімент для Сніжани, все інше стало для неї просто моральним ляпасом!

  — Значить вся справа в тому, що зі мною просто зручно??? Ти й слова не сказав про те, що я красива або ти кохаєш мене…

  — Ну, ти мила. — Посміхнувся Стас. І ляпнув, не подумавши. — До красуні тобі, як до Києва рачки.

  Дівчина відчула, як її щоки червоніють і стають гарячими:

  — А ще ти забув додати, що я вигідна партія, адже маю власну квартиру, яка дісталася мені у спадок від бабусі. Звідки ти там приїхав, нагадай, будь ласка? Винаймати квартиру марудно і не дуже дешево.

  — Ну і це також!

  Стас і сам не знав, чому відповідав чисту правду. Він ніколи не був недоуком. Але таке враження, ніби хтось напоїв його сироваткою правди!

  — Знаєш що? Забирайся геть! — Крізь зуби процідила Сніжана.

  — Що ти сказала?

  — Те, що чув. Пакуй свій сірий скарб і їдь до своєї нової цяцьки! Хоча сумніваюся, що ти зможеш таку забезпечити!

  — Ти хоч чуєш себе, дівчинко? Усвідомлюєш, що кажеш? — Хлопець зрозумів: втрачати йому більше нічого, його все одно виставлять за двері. І вирішив вкусити болячіше. — Та кому ти потрібна така? Подивися на себе! Тільки я тебе і терпів за добре серце та характер. Але і те в тобі зіпсувалося. Ти подивись яким стервом стала!