8

  Після випадкового поцілунку з Богданом, який переріс у легку прелюдію, Сніжана не знаходила собі місця. Її гризли докори і совість через те, що вона ледь не зрадила Стаса. Невже вірність у парі – це всього лише відсутність вибору, а бо можливості зрадити? Невже достатньо всього лише на короткий час опинитися далеко одне від одного, щоб одразу звернути увагу на іншу людину? Дівчині було неприємно, навіть бридко від свого вчинку та самої себе. І це ще не дійшло до фізичної зради. А як вона почувалася б, якби провела ту ніч разом зі своїм новим знайомим? Краще про це не думати. Бо такі «компліменти» приходять на думку, що самооцінка стане нижче плінтусу.

  Сніжана дуже хотіла уникнути подальшої зустрічі з лісником, тож вирішила поїхати раніше. Про що і сповістила подругу.

  — Як так? Чому? Ти ж збиралася побути у нас ще тиждень. — Засмутилася Юлія.

  — Вибач, так вийшло. Зателефонував Стас, я маю терміново повертатися. Сімейні обставини.

  Сніжка ненавиділа будь-яку неправду та брехню, але, як і всі інколи  вдавалася до цього. Їй не хотілося пояснювати подрузі справжні причини свого раптового від`їзду, бо тоді б довелося розповідати Юлі історію, яка трапилася з нею та  Богданом у новорічну ніч. Звичайно, її подруга не ханжа. Але все одно не хотілося посвячувати сторонню людину у такі подробиці особистого життя. Зрештою, на те воно і особисте.

  Насправді, останнім часом зі Стасом вони майже не спілкувалися, ані по телефону, ані по переписці. Дійсно відпочивали одне від одного, так, ніби вже відгуляли золоте весілля і по-справжньому втомилися одне від одного. До речі, про свій незапланований приїзд дівчина вирішила його не попереджувати. Нехай буде приємний сюрприз!

   — У вас вдома щось трапилося? — Занепокоїлася подруга. — Чому ти маєш їхати терміново?

  — Ні, все гаразд. Ніякої біди не сталося. Просто я маю їхати додому. — Відповіла Сніжка.

  А подумки додала: «Поки не сталося ніякої біди».  Під «бідою» її підсвідомість розуміла бурхливий роман з малознайомим лісником Богданом.

  — А, я все зрозуміла… Просто твоєму Стасу там самотньо! От він і каламутить воду та дьоргає тебе! Слухай, Сніжко, не ведися на все це. Май повагу до себе та свого відпочинку. Ти їхала сотні кілометрів для того, аби відпочити у Карпатах. І що тепер усе відмінити і зіпсувати? Бо твоєму ненаглядному так забажалося? Та шли його до дідька! — Лютувала Юлія.

  — Не ображайся. Я і так чудово відпочила. Ми разом зустріли Новий рік. Все чудово. Я дуже вдячна вам за гостинність, моя люба подруго. Але я їду. Вже сьогодні. І нічого цього не змінить.

  Подруга тільки мовчки розвела руками.

  Сніжана міцно обійняла її і промовила:

  — Завжди чекаю  на вас з Богданом у гості! Приїздіть до Дніпра, влаштую Вам екскурсію.

  — Я ще з часів навчання все пам’ятаю.

  — Ну місто змінюється, не стоїть на місці.

  — Краще вже ти до Карпат. — Голос подруги свідчив про те, що вона все ще засмучена і трішки розчарована.

  — Обов’язково. Якось неодмінно приїдемо разом зі Стасом.

  — Не говори мені про нього. Добре, йди збирай речі. Я поговорю з Богданом, щоб він знайшов для тебе водія.

  — Вже.

  — Що вже?

  — Речі я вже зібрала.

  — Ти не змінюєшся, Сніжко, сама собі на умі! — Розсміялася Юля. — Ну  ходімо тоді, хоч нагодую тебе перед дорогою. І якісь пакуночки зі смаколиками підготую. Неочікувано це все. Не розраховувала я на такий швидкий від’їзд.

***

  Коли Сніжана вже їхала у потязі до рідного Дніпра, Стас написав декілька повідомлень та поцікавився про те, як їй відпочивається. Вона не стала повідомляти його про те, що вже їде додому  і відповіла, що відпочинок у неї просто розкішний! Ех, з тотальної брехні почався її 2023 рік!

  Доїжджаючи до міста, їй спало на думку зателефонувати своєму хлопцеві і попросити, щоб він зустрів її на вокзалі. Але в останню мить вона вирішила: несподіванці і сюрпризу бути! І замовила таксі.

  Сюрприз вийшов феєричний! А на таку несподіванку не розраховувала навіть сама Снєжка! Зайшовши до власної квартири, дівчина одразу відчула щось недобре. В коридорі стояли чужі жіночі чобітки і висіла шубка. Речі були стильними та дорогими. Сніжана, яка все життя носила пуховики і чобітки-дутики, ніколи б не витратила стільки грошей на речі для себе!

  Коли вона пройшла до вітальні, то почула легкий стогін, що долинав зі спальні. Все було зрозуміло одразу. Можна було навіть не заходити до кімнати. Але Сніжана зайшла…

  По всім законам жанру дівчина повинна була: кричати, сваритися словами, від яких в’янули б вуха навіть у чоловіків на СТО, ганяти ганчіркою по всій оселі голу коханку її цивільного чоловіка. Але чомусь їй стало так смішно від усього цього, що вона лише змогла промовити:

  — Доброго вечора! Ми з України!

  І невже через цього манекенового недоумка вона зіпсувала собі зимові свята і образила подругу? Невже через нього так дорікала собі за той поцілунок з Богданом? Прямо вигризала всю себе із середини! Невже так боялася зрадити його, що не впустила у своє життя нове кохання? Всі її жертви виявилися марними і нікому непотрібними.