Глава 33

Анна розгублено кивнула. Якось надто різко зі злочинниці вона стала поважною нареченою короля. До покоїв зайшла жінка зі стрічкою у руках. Вона швидко обміряла дівчину, поцікавилася її побажаннями та зникла за дверима. Для вечері служниці їй обрали сукню ніжно блакитного кольору. Тісний корсет окреслював тонку талію, пишний поділ додав легкості, а короткі рукави оголювали плечі.  Чорне волосся зібрали у високу зачіску, котра спадала звивистими пасмами на спину. Служниці пішли, а Анна залишилася стояти перед дзеркалом. Вона дивилася у своє відображення і зрозуміла, що звикла до цієї зовнішності. Тужливо зітхнувши, дівчина мріяла повернутися додому та до колишнього життя.

Анна навіть не розвернулася, коли почула скрип дверей. Дівчина була впевнена, що це хтось зі служниць. Чоловічий голос позаду змусив тіло здригнутися:

— Гарно, але мені здається чогось не вистачає.

Анна миттю повернулася та побачила Корвіна. Він стояв розслаблений з торбинкою у руці, обпершись об двері. Хвилювання пробіглися венами дівчини. Вона намагалася це приховати та підняла брови доверху:

— Чого? Меча у руці?

— Ні, хочеться побачити тебе більш жіночною, — Корвін підійшов до неї та простягнув торбинку. — Це тобі.

Анна розгублено взяла мішечок та розв’язала рожеву стрічку. Одразу побачила блиск коштовних каменів і недовірливо скривилася:

— Це що?

— Прикраси. Гадаю, вони тобі личитимуть.

Корвін витягнув з торбинки сережку та поклав у долоню дівчини. Виріб з білого золота та прозорим діамантом яскраво переливався на сонці. Перебираючи її у руці, дівчина невдоволено хмикнула:

— Ти ж казав, що прикраси не для мене.

— Вони не для Аміри, але цілком підійдуть тобі, Анно.

Тілом дівчини пробігся струм. Це вперше Корвін назвав на ім’я. 

— Ти мені віриш? — від здивування у неї округлилися очі.

— Скажімо так, я спробую повірити, — король злегка всміхнувся й Анна не розуміла чи він з неї не кепкує. 

Чоловік вибрав з торбинки перстень з таким самим діамантом, як на сережках. Ніжно схопив її за руку та одягнув каблучку на пальчик. Його дотик породжував вогонь на шкірі. Відхилившись, Корвін вибрав з торбинки кольє та іншу сережку. Поставив прикраси на туалетний столик і виголосив вердикт:

— З цими прикрасами ти матимеш такий вигляд, як і повинна.

Анна зніяковіло усміхнулася, намагаючись перевести все на жарт, проте голос зрадницьки зірвався:

— А який вигляд має бути у мене? 

— Як у королеви, — не даючи дівчині оговтатися, одразу полонив її вуста вимогливим поцілунком. 

Його долоні владно притискали до себе. Губи вправно ковзали її вустами. Жадібно, міцно, і так впевнено, наче мали на це право. Анна розгубилася й стояла майже непорушно. Не стрималася під напором Корвіна та розімкнула вуста. Жар окутав тіло, а серце прискорило свій ритм. Чоловік відступив перший. Зробив крок назад та оглянувся довкола. Наче нічого не сталося, обморозив холодним тоном:

 — Задоволена новими покоями?

— Звісно, вони значно кращі за тюремну вежу, — Анна намагалася не виказувати свою розгубленість. Корвін попрямував до дверей, наостанок наголосивши:

— Зустрінемося за вечерею.

Анна стояла розгублена посеред кімнати з сережкою у руці. Думки плуталися у голові й вона не знала, як трактувати його поведінку. Корвін дозволяв собі без жодних зобов'язань цілувати її, коли заманеться. Вважала це неправильним, тим більше, що його доля одружитися з Ліліаною. Але, всупереч усьому, Анні хотілося бути з ним. Цілувати, обіймати, розмовляти та просто знаходитися поруч. Несподівано дівчина зрозуміла, що він став об’єктом її мрій. 

До покоїв зайшли служниці та допомогли одягнути прикраси. Анна неохоче спустилася до бенкетної зали та зайняла своє місце біля інших наречених короля. Еліс одразу фиркнула:

— Бачу, за твої послуги Корвін подарував ці брязкальця. Що ж, я не осуджую, кожний заробляє як може.

Обурення запекло у грудях Анни. Дівчина явно натякала на інтимні послуги, яких насправді не було. Анна похитала головою:

— Прикраси, як і сукні, мені подарували тому, що я наречена короля і маю мати відповідний вигляд. Наскільки мені відомо, і ти, і Кармен теж отримали схожі подарунки.

До зали зайшов Корвін і своєю появою змусив всіх замовкнути. Присутні підвелися та схилили голови. Король зайняв своє місце і розпочалася вечеря. Залу наповнив галас, фальшивий сміх та дзвінкі голоси. Анна помічала на собі задумливий погляд Корвіна. Служниця наливала у келих вино, і король потягнувся вперед, зосередивши увагу на Анні:

— Тобі личать ці прикраси та сукня. Цей колір, робить тебе схожою на небо перед світанком.