Глава 31

Бедвар відійшов, але його слова отрутою зависли у повітрі. Анна стиснула дублет, міцніше кутаючись у нього. Дівчина сіла та обійняла себе руками. Корвін й справді ніколи не стане її. Йому судилося одружитися з Ліліною і ніщо цього не змінить. Поснідавши нашвидкуруч, вони вирушили до палацу. Цього разу політ з Корвіном здавався затишнішим. Анна притискалася спиною до твердих грудей Корвіна, відчуваючи, як кожен його рух віддається в її тілі. Пояс, який міцно тримав їх разом, ніби підкреслював цю близькість.
— До вчорашнього дня, я ніколи не літала. — Анна обережно озвалася, намагаючись перекричати вітер. — Відчуття таке, ніби світ зник, лишилася тільки безодня під ногами.
Корвін нахилився ближче, і його подих торкнувся її вуха.
— Безодня завжди була тут. Питання лише в тому, кому довіряєш, щоб не впасти.
Від цих слів Анна здригнулася, хоч і у них не відчувалася погроза.
— А якщо я вирішу, що не довіряю тобі?
— Тоді довірся небу, — порив вітру хитнув їх униз і руки Корвіна міцніше обхопили її. — Але знай, що саме я зараз тримаю тебе над безоднею.
Її пальці мимоволі торкнулися його рук, стискаючи, наче шукаючи опори. Дівчина розуміла, що її життя зараз повністю залежить від Корвіна. З її грудей вільною птахою вирвалося зізнання:
— Ненавиджу відчувати себе беззахисною.
— А я вперше бачу тебе такою, і мушу визнати, що мені це подобається. Не турбуйся, тобі більше не варто захищатися від мене, — Корвін сказав це з особливою турботою.
Наче теплою ковдрою, тіло дівчини вкрилося жаром, а хвилювання скупчилися у грудях. Анна запанікувала, й намагалася не зважати, як шалено билося її серце. Невідомо для чого, вколола голкою ревнощів:
— Ти часто носиш дівчат на крилах?
— Ніколи. Зазвичай дівчата мають крила, ти перша, без крил. Це робить тебе особливою, таку, про кого хочеться дбати. До того ж я б не дозволив будь-кому відчувати, як б’ється моє серце.
Шкіра дівчини пробігся табун мурашок. Це прозвучало не як грайливий флірт, а як щось дещо більше. Анна нервово засміялася, але сміх швидко згас.
— Воно б’ється сильно.
— Бо ти занадто близько, — від таких слів чоловіка, спину дівчини огорнуло гарячою хвилею. Вона спробувала віджартуватися:
— Не знала, що я так згубно впливаю на тебе.
— Я теж не знав, що знайдеться дівчина, яка змусить моє серце битися сильніше, — Корвін потягнувся та залишив на її шоці слід від легкого поцілунку.
Анна стиснула губи й розгубилася. Не уявляла, що й думати та як сприймати його слова. Зважаючи на його бурхливе минуле з Амірою, то припускала, що на нього нахлинула ностальгія.
Приземлившись на палацу біля палацу, Корвін розчепив пояс. Анні зовсім не хотілося повертатися до холодної брудної вежі, проте дівчина пам’ятала, що вона тут ув’язнена. Вона йшла слідом за королем. У кожному його кроці відчувалася міць, велич, могутність. Здавалося від того ніжного чоловіка, котрий зігрівав її вранці, нічого не залишилося. Зайшовши до холу, король продовжував йти, владно наказуючи управительці, котра схилилася у поклоні:
— Підготуйте для Аміри покої у крилі наречених. Вона більше не ув’язнена і може вільно пересуватися палацом. Їй належать такі самі привілеї, як і іншим моїм нареченим.
Анна зупинилася від здивування. Декілька годин тому її вважали ворогом, а тепер дарують привілеї нареченої. Вона підозріло зіщулила очі:
— І чим вам не догодила вежа?
— Вежа для злочинців, а ти тепер моя наречена.
Анна розгублено відчула, як на ній осідають погляди вартових і прислужниць. Одні насторожені, інші з відвертим здивуванням, а дехто не приховував зневаги та ненависті. Звісно їм неприємно, що мусять слугувати тій, котра була їхнім ворогом. Дівчина кинулася за Корвіном. Наздогнавши його, схопила за руку та змусила зупинитися. Хоч її поведінка вважалася неприпустимою, але король зовсім не обурювався. Анна стала навшпиньки та прошепотіла біля його вуха:
— Але всі вважають мене ворогом.
— І це добре, — Корвін повернувся до неї й нахилився так, що їхні обличчя опинилися зовсім близько. — Тепер за тобою пильніше стежитимуть.
Анна відчула, як серце забилося швидше. Вона дивилася у чорні очі чоловіка, які затягували у темну безодню. Дівчина
— Тобто це випробування для мене?
Корвін насупився, а його губи скривила тінь посмішки.
— Це захист, дурненька. Тепер ти під моїм захистом і нехай тільки хтось наважиться зачепити мою наречену.