Глава 30

Анна збентежено відвернулася, дивлячись на хвилі, що розбивалися об берег. Втома брала своє. Коли багаття пригасло й гвардійці розташувалися спати, Анна лягла ближче до полум’я, під голову підклала руки, загорнувшись у підсохлий дублет. Не питаючи дозволу, Корвін вкрив її ще й своїм.
— Це щоб ти не змерзла, — король наче шукав виправдання своєму вчинку.
— Дякую, але як же ти?
— Мені не холодно. Каменю морози не страшні.
Тепло й запах його одягу виявилися несподівано затишними. Анна довго не могла заснути, прислухаючись до рівного подиху короля поруч.
Під ранок багаття майже згасло, лише тліли червоні вуглики. Холодний вітер пробрався навіть крізь плащ, і Анна сонно здригнулася, підтягуючи коліна до грудей. Дівчина тремтіла від холоду, а дублети зовсім не зігрівали. Вона шморгнула носом і до неї одразу посунувся Корвін. Його крила розгорнулися широкою тінню, опускаючись на неї немов теплий купол. Усередині стало тихо і затишно. Анна зустрілася з його уважним поглядом, не таким, яким він дивився при дворі чи серед гвардії. У цих очах не було влади, він мав вигляд чоловіка, який хоче зігріти жінку. Він поклав долоню на її талію та притиснув до себе.
— Не хочу, щоб ти знову тремтіла. Я тебе зігрію.
Її серце вистрибувало з грудей. Корвін взяв її пальчики, ніжно огорнув долонями та дмухнув на них теплом. Тілом дівчини пробіглися іскри. Крила щільніше закутали її, нависли над їхніми головами, заховавши від усього світу. Така близькість хвилювала та здавалася надто інтимною. Анна нервово прикусила губу:
— Хіба тобі не байдуже? Все одно ти стратиш мене після свого весілля.
— Не впевнений, що тепер зможу це зробити.
Корвін потягнувся до дівчини та захопив її губи своїми вустами. Раптово. Міцно. Пристрасно. Цілував так, наче за мить дівчина втече. Ковзнув руками по її спині, ще сильніше притискаючи до себе. Анна не пручалася, а відповіла з охотою, забувши про бурю між ними та всі перестороги. У животі розгорілося полум'я, котре поширювалося всім тілом. Дівчина вперше усвідомила, що відчуває до Корвіна щось більше, ніж просту симпатію. Її вабить до нього з першого дня знайомства, але цього не хотілося визнавати. У цьому поцілунку прорвалася вся напруга останніх днів: страх, пристрасть, невимовні слова. Його крила щільніше зімкнулися довкола них, ніби світ перестав існувати.
Анна відхилилася, намагаючись віддихатися. Її щоки палахкотіли, а серце билося так швидко, що здавалося, його почує навіть море. Вона глянула на нього закоханими очима і її кинуло в жар. Що ж вона робить? Корвін одружиться з Ліліаною, вона його доля. Усвідомивши це, Анна ледь стримувала сльози:
— Це неправильно, — голос дівчини звучав пошепки й не переконливо.
Корвін злегка посміхнувся, пальцем торкнувся до її губ, щоб зупинити ці слова.
— Неправильно було б відпустити тебе й вдавати, що я нічого не відчуваю.
— І що саме ти відчуваєш до мене?
Анна затамувала подих і картала себе за сміливе питання. Корвін важко зітхнув:
— Не знаю. Може я і цілковитий дурень, але я вірю, що ти Анна. Ти мені подобаєшся, мене манить до тебе. Хочеться цілувати і обіймати тебе. Не знаю, чим усе закінчиться, але якщо доведеться битися з усім світом, то я хочу, щоб ти була поруч.
Анна відчула, як щось тепле й гостре водночас защеміло в грудях. Вона торкнулася його руки:
— Я не обманюю тебе.
— Ти матимеш нагоду це довести.
Чоловік потягнувся до Анни з поцілунками. Його долоні непристойно ковзали тілом. Корвін дозволяв собі набагато більше ніж належить. Дівчині подобалися його дотики, від яких вона плавилася мов воскова свічка від вогню. Почулася метушня та голоси гвардійців. Вони прокинулися і Корвін розчаровано відхилився.
— Зігрілася? — Анна невпевнено кивнула і чоловік продовжив, — час прокидатися і вирушати у дорогу.
Корвін склав крила та став на ноги. Гвардійці розминали затерплі спини, хтось намагався розпалити полум’я, а Бедвар осудливо дивився на короля. Він підійшов до нього та тихо буркнув:
— Їй не варто довіряти. Нагадати, що зробила Аміра два роки тому?
— Не потрібно, я пам’ятаю і не потребую нічиїх порад, — Корвін грізно насупив брови. Бедвар покірно схилив голову:
— Звісно, Ваша Величносте! Ви можете розважитися з ким завгодно, але одружитися з тією, котру обере горгулья.