Глава 24

— Вам не обов'язково летіти, Ваша Величносте! Там небезпечно.
— Я не боюся небезпек. Мене більше турбує брехня. Ця подорож твій шанс довести мені свою вірність.
Корвін вийшов з бібліотеки, залишивши Анну одну. Розгублена, збентежена, вона не знала, що їй робити далі. Вирішила скористатися нагодою та пошукати щось про переселення душ, чи потрапляння у книгу. Вона хотіла повернутися назад у свій світ, у своє тіло.
Дівчина підвелася та підійшла до стелажів. Вона не уявляла як серед всього різноманіття знайти те, що їй потрібно. Пальчиками перебирала старі книги, але, орієнтуючись по заголовках, нічого не знайшла. Скрип дверей привернув увагу. До зали зайшов Бедвар. Грізний погляд чоловіка обпікав та бентежив. Він підійшов до Анни та глянув на книги, котрі роздивлялася дівчина:
— Книги про отрути та як вбити одним рухом — там, — чоловік вказав рукою на дальні стелажі. Анна злегка усміхнулася і сподівалася, що її посмішка хоч трохи розрядить напружену атмосферу.
— Бачу, ти обізнаний у книгах. Може підкажеш, де можна знайти щось про переселення душ чи потрапляння у книгу?
— Переселення душ? — Бедвар розсміявся і вся його суворість зникла. — Хочеш обмінятися тілами з Корвіном та одразу стати королем?
— Ні, це проста цікавість.
— Ти нічим не цікавишся просто. Мене дивує твоє запитання, адже всім відомо, що обмін тілами або переселення душ неможливий. Я прийшов, щоб провести тебе до вежі. Не знаю, як тобі це вдалося, але Корвін знову повірив тобі. Він сказав, що завтра ти відправляєшся з нами на острів.
— Так, мені теж про це повідомив, — дівчина опустила голову. — Це скоріше випробування на вірність.
— Сподіваюся ти його пройдеш. Корвін довго відходив після твоєї зради, — Бедвар вказав рукою на двері. — Ходімо.
Анна вийшла з бібліотеки. Чоловік рухався позаду та контролював кожний її крок. Вони піднялися на ненависну вежу і дівчина залишилася одна. Всю ніч вона хвилювалася і погано спала. На світанку їй принесли гарячий чай та скромний сніданок. Через декілька хвилин Анна одягнулася у чорні шкіряні штани та корсет, в якому виступала вчора. Здавалося, серед нечисленних речей, які у неї є, цей одяг найзручніший.
Її провели на площу перед палацом. Світ тільки починав прокидатися, загін зібрався на плацу. Над скелями сходило бліде сонце, розфарбовуючи небо в ніжні відтінки рожевого та золота. Корвін стояв біля шістьох гвардійців. У чорних штанах та жилетці мав войовничий вигляд. На його поясі кріпився кинджал, а погляд дівчини мимоволі вчепився у м’язисті руки. Корвін був вродливим чоловіком і це приваблювало Анну.
— Час вирушати, — голос короля урізався в тишу та, наче розбудив дівчину зі сну.
Анна нервово зиркнула на крилатих воїнів, які зосереджено готувалися до польоту. Сподівалася ніхто не помітив її хтивих поглядів на Корвіна. Бервальд розправив червонясті крила та закріпив рюкзак на грудях. Анна запанікувала:
— Бервальд летить з нами?
— Звісно, він один з моїх найкращих гвардійців.
— Але у книзі він не летів з тобою, — Анна розхвилювався.
Боялася, що ця місія не матиме успіху. У книзі Бервальд залишився у палаці, оскільки постраждав від падіння балкона і не міг ходити. Корвін покрутив у руках широкий ремінь.
— Ну, згідно з твоїх розповідей, Ліліани з горгулею теж не буде. Отже, ця подорож відрізнятиметься від тієї, про яку ти читала. Одягни, — король простягнув їй зшиті ремені, котрі нагадували жилетку без тканини. Дівчина недовірливо скривилася:
— Це що?
— Щоб ти не впала, — тримаючи пояс у руках, він зробив крок ближче, і Анна відчула, як у грудях щось стиснулося. — Тебе треба пристебнути.
Він обхопив ремінь навколо її талії, руки дівчини одягнув в паски і тканина корсета злегка торкнулася його пальців. Анна завмерла, відчуваючи кожен дотик надто гостро. Корвін затягнув застібку, їхні погляди зустрілися, і їй стало важко дихати.
— Готова? — його голос звучав тихо, майже інтимно.
— Ні, але хіба у мене є вибір? — Анна вимушено всміхнулася.
Корвін став позаду та пристебнув дівчину до себе. Вона одразу відчула жар його тіла та гарячий подих на щоці:
— Немає. Якщо ти ведеш мене у пастку, то ми потрапимо туди двоє, — чоловік розправив крила, і їхня тінь накрила дівчину. Король примостив руки на її животі та притиснув до себе. — Не смикайся і у разі потреби тримайся міцно.