Глава 22

Корвін стиснув губи. Обвів дівчину прискіпливим поглядом й, продовжуючи дивитися неї так, наче вперше бачить, звернувся до свого друга:
— Бедваре, залиш нас.
Чоловік покірно схилив голову та вийшов з кабінету. Анна зустріла погляд короля і відчула, як щось стискає груди. Полегшення і страх водночас, але в глибині душі вона знала, що ця брехня ще обернеться проти неї. Корвін простягнув долоню:
— Підійди.
Дівчина повільною ходою наблизилася до нього. З кожним кроком серце пришвидшувалось і здавалося прагне вилетіти з грудей. Анна не знала чого чекати від короля та йшла до нього немов на страту. Зупинилася та несміливо вклала руку у його долоню. Він стиснув пальці й тепло одразу огорнуло шкіру.
— Я тебе не впізнаю. Ти не змогла настільки змінитися за ці три роки.
— А ти мене добре знав? — Анна зіщулилася та не відводила очей від чоловіка.
— Достатньо для того, щоб зрозуміти, що з тобою щось не те. Ти б інстинктивно спіймала б той папірець. Аміра, котру я знав, відмінно володіє луком, зовсім не здібна до палких промов і не здатна на почуття. Вона безжальна воїтельниця, котра розуміє лише силу зброї фй зовсім не прагне до миру. Я бачу у твоїх очах тепло, а у серці добро. Невже ти можеш так добре грати роль беззахисної дівчини?
Близькість Корвіна хвилювала. Безперечно він володів природним магнетизмом, харизмою, вродою. Її серце продовжувало збентежено тріпотіти під грудьми, але тепер через чоловіка, якому симпатизувала дівчина. Вона важко зітхнула й ризикнула довіритися:
— Ти не хочеш мені вірити. Я Анна. Читала книгу і навіть не уявляю як опинилася у тілі Аміри. У книзі її одразу страчують.
— Припустимо я тобі повірив, — легкий смішок у голосі чоловіка свідчив, про протилежне. — У книзі ми перемагаємо прискельників?
— Так, але я боюся сказати забагато, щоб не зробити гірше. Твій дядько зрадник, він впустить прискельників у столицю.
— Не говори дурниць, — Корвін відпустив її руку та розсміявся. — Він врятував мене від смерті. Це єдина людина, якій я повністю довіряю.
Анна опустила голову. Звісно, Корвін віритиме своєму дядькові, а не їй, зрадниці, котра намагалася його вбити. Вона нервово покушувала губи й шкодувала, що сказала правду. Корвін сперся об стіл та схрестив руки на грудях:
— Гаразд, і як ми перемогли?
— Для перемоги потрібна Ліліана. Вона розбудить горгулью та знайде Серце Громової Скелі.
Дівчина почувалася винною, адже мітка горгулі мала з'явитися у Ліліани, а не в неї. Вона, на відміну від сильної скелеарки, не зможе виконати це завдання. Корвін хмикнув:
— Якщо її місія тільки у цьому, то ми можемо знайти мінерал і без неї. Ти ж стверджуєш, що знаєш, де він знаходиться.
— Я знаю лише те, що описувалися у книзі. Боюся помилитися і бути звинуваченою у брехні.
Його прискіпливий погляд, вп’явся в Анну, немов прагнув розірвати всі її маски. Після декількох секунд тиші, схопив зі столу перо та стиснув його у руках:
— Ти добре знаєш, що прискельники не зупиняться. Вони не просто хотіли забрати тебе, їм потрібна моя смерть, а зараз ти найзручніший шлях для цього. Колись, ти мене обманула, тож не дивно, що я не можу тобі вірити.
Анна здригнулася, але змусила себе подивитися в його очі.
— Я не збираюся тебе зраджувати. Я нікого не знаю у цьому світі, мені нікуди тікати, і єдина про що я мрію, це повернутися назад до свого світу, у своє тіло.
— Справді? — Корвін нахилив голову, уважно роздивляючись її обличчя. — А як мені знати, що ти не ведеш нас у пастку? Що твої знання про Серце Громової Скелі, не хитро придумана легенда, щоб виманити мене подалі від палацу?
Анна відчула, як щось обпікає горло. Хотілося крикнути, довести свою щирість, але замість цього вона важко зітхнула:
— Ти думаєш, я б ризикувала життям, якби хотіла заманити тебе в засідку? Мені було б простіше мовчати, але я зізналася про книгу.
— Таким чином ти виграєш час. Дочекаєшся слушної миті й підсиплеш отруту чи встромиш кинджал у серце. Зважаючи на наше минуле, ти ідеальне знаряддя.
Його слова били болючіше за будь-які удари, а найгірше, що вона на його місці думала б так само. Анна відчула, як підкошуються ноги, але вона зібрала всю свою гордість:
— Якщо хочеш виграти і врятувати королівство, то ти мусиш ризикнути і повірити мені. Зрештою, ти не мусиш летіти на той острів особисто. Відправ загін і він принесе тобі кристал.