Глава 4

Наче на підтвердження своїх слів, він схопився за руків’я. Анна слухняно вийшла з кімнати та почала спускатися сходами. Вартові йшли попереду і позаду неї, унеможливлюючи втечу. Проте Їй нікуди тікати. Анна розуміла, що найкраще рішення залишатися тут, поруч з Корвіном. Він не вб’є її до свого весілля, а до того часу, сподівалася, що у неї вийде повернутися у своє тіло.
Вони йшли темними коридорами, які нагадували павутину з мережива арок і проходів, що тягнулись між скелями. Перед дівчиною відчинили високі дубові двері й підштовхнули за поріг. Анна поглядом обвела кімнату. Масивні кам’яні стіни зі вставками чорного обсидіану поглинали шум, а вікна-вітражі виходили у хмари. У центрі кімнати стояв дерев’яний стіл із різьбленням у формі крил, а по обидва боки від нього книжкові шафи та дивани. На стіні висіла карта королівства висічена у камені. Судячи з усього, це кабінет короля.
Корвін стояв біля столу та перебирав пальцями якийсь сірий браслет. Його дублет глибокого, приглушеного синього кольору, нагадував сутінкове небо над горами. Тканина мала витончену текстуру, по якій пролягала тонка срібна вишивка, з імітацією звивистих стежок гірських струмків. Наче тінь гори, з плечей спадав темний плащ із сірою підкладкою. Замість важкої корони, його темне волосся прикрашав скромний срібний обруч, і символізував владу, яка не потребує зайвих прикрас. Дівчина на мить замилувалася ним. Вродливий, величний та недосяжний. Побачивши Анну, король кивнув вартовим.
— Дякую, залиште нас наодинці. Не хвилюйтеся, я зможу себе захистити.
Вартові зачинили двері й Анна відчула напруження. Корвін не поспішав щось говорити. Зміряв дівчину прискіпливим поглядом, і від цього дівчині стало ще більш незручно. Король одягнув браслет на свою руку:
— А ти навіть схожа на пристойну дівчину, якщо тебе одягнути у сукню та забрати меч.
— Мені дали малі туфлі. Вони жахливо тиснуть ноги, — Анна одразу висловила невдоволення.
— Потерпиш. Цей бал не триватиме вічно. Гадаю, краще нехай ноги тиснуть туфлі, ніж руки кайдани.
Корвін взяв інший браслет зі столу. Такий самий, як щойно одягнув собі. Наблизився до дівчини впритул та грубо взяв її руку. Холодний сірий браслет торкнувся шкіри та клацнув на зап'ясті. Прикраса нагадувала відшліфований камінь.
— Я змушений перестрахуватися, щоб ти не втекла, — як тільки браслет опинився на руці, Корвін одразу гидливо забрав пальці. — Це браслет-прив’язка. Такий самий є у мене. Якщо віддалишся від мене забагато, то браслет обпікатиме твою руку. Біль може здаватися нестерпним і зникне лише тоді, коли ми перебуватимемо на безпечній відстані одне від одного. Вважай, це невидимим ланцюгом, котрий прив’язаний до мене.
— Сподіваюся після балу ви знімете його з мене. Не хочу стати свідком ваших любощів з Фаїною, — Анна прикусила губу, проте сказаного не повернеш. Фаїна була неофіційною фавориткою короля, але після кращого знайомства з Ліліаною, він відмовився від фаворитки й, навіть, виселив її з палацу.
Король непорушно завмер на декілька секунд, а потім насмішкувато хмикнув:
— Заздриш, що більше ніколи не опинишся на її місці?
Більше? Він сказав більше? Анна запанікувала і не розуміла, на що натякає король. Він нахилився до неї і подихом залоскотав обличчя:
— Скучила за моїми поцілунками?
Дівчину кинуло в жар. Гарячково почала пригадувати події у книзі, але там і натяку не було на якусь інтрижку між королем та Амірою. Вона насупила брови:
— Не пригадую, щоб ви з нею цілувалися. Е…, тобто зі мною. Коли? — Від здивування в Анни округлилися очі. Корвін відхилився:
— Я можу й образитися за таке. У нас були не лише поцілунки, — він відійшов до столу, — добре, не варто ворушити минуле. Поговоримо про твою поведінку на балу. Якщо ти не намагатимешся нікого вбити, втекти та поводитимешся добре, то я змилуюся і вранці отримаєш сніданок. З міткою горгульї чи без, але ти залишаєшся засудженою до страти. Проте, якщо щось втнеш, — Корвін поспішно замовк та пальцем розрізав повітря біля своєї шиї. Анна відчула тугий клубок у горлі. Інтуїтивно схопилася за шию:
— Так, я пам’ятаю погрози вартового відрубати мені руки.
— Не схоже, щоб вони тебе злякали. Повір, я можу вигадати й набагато витонченіше покарання. Тобі все зрозуміло?
Анна невпевнено кивнула. Корвін задоволено хмикнув:
— Добре, тоді йди на бал. Я тебе не супроводжуватиму. Ти не моя супутниця на цей вечір і ніколи нею не станеш. Я тільки представлю тебе підданим. Проте, вони й так знають про тебе. Ти прийшла до нас з мечем та вбила когось з їхніх рідних. Вони тебе ненавидять і навіть мітка горгульї цього не змінить.