ЧАСТИНА СЬОМА

В якій для когось все закінчується,

Але для старовинного Грімволда усе тільки починається. 

До відплиття “Буревію” лишалось, як мінімум, декілька годин. В принципі, капітан, що прокрутив вигідну справу, та залишився у добрячому плюсі, сам регулював настання моменту, коли прийде час прощатись з Грімволдом. Загалом, повернення в місто своєї юності добряче підняло настрій Лотару. Він зрозумів, що Грімволд залишився Грімволдом, чудовим і жахливим одночасно. Містом в якому круговерть Влади та великих грошей була круто замішана на кривавих таємницях, та стародавніх потворах, що вміло бережуть свої секрети, та мають достатньо сил, відкусити голову випадковому свідку. 

 — Такого в Грімволді ще не було! Напад на помешкання Бургомітсра! Жахлива пожежа набирає силу! Дім Темних Вод стрімко втрачає свої позиції! Чекаймо на передчасне закінчення циклу правління. Тільки в Ранковому Грімволді — Хлопчину газетяра вже обступив натовп охочих до свіжих новин. — Хто ж займе крісло Бургомістра? Схоже перегони вже почалися. Перші заяви старшої сестри Дому Пилу. 

Газетяр перевів дух, встиг продати іще декілька газет, а двоє молодших дітей, хлопчик та дівчинка, вже підносили величезний пакунок, що солодко пах свіжою фарбою, з новими екземплярами вранішньої преси. 

— Химерна знахідка! Розшматоване тіло речника Волдо знайшли на ранок містяни, наштриканим на браму резиденції. Жах застиг в мертвих очах загиблого! — Хлопчина прочистив горлянку, та продовжив волати, з новою силою. — Ексклюзивні, кольорові знімки, з місця подій, тільки для читачів Ранкового Грімволду! 

Капітан вийшов до площі Трьох Ринків, майже туди, звідки й починалось його “повернення” у Грімволд.

“Виходить, щось таки вийшло, у Яна з вулиці Мулярів.Знати б тільки, що саме? й наскільки все це вплине на життя міста?” 

Так Міркував Лотар, підходячи до “Чуд морів”. По всьому виходило, що вплине, ще й як. 

— Ох і в дивні часи ти вирішив повернутись до Грімволда, друже! — Замість вітання сказав йому Себастіан, вказуючи на густий чорний дим, що широким стовпом піднімався над північною частиною міста, — Ти вже чув? Горить резиденція Бургомістра. 

Капітан кивнув, зупиняючись біля ятки з товарами, та підняв погляд. Схоже горіти все, що могло, вже перестало. Дими розділились на декілька струменів, і тепер здавалось, ніби два страшних пальця вказували у вранішнє небо колись рідного для капітана міста.

“Бургомістер безслідно зник!”

Донеслись до вух Лотара вигуки газетяр, приглушені гудінням навколишнього люду.

Поруч з “Чудами моря” його зустрів стурбований Себастіан. Торговець мав заклопотаний вигляд, але широко посміхнувся товаришеві.

— Ох, ох. Схоже дуже скоро на Грімволд чекають великі зміни! А мені так подобалась стабільність. — Вальдер вказав старшому сину на ящики з морськими мушлями, й той потягнув їх до півтемряви крамниці. — До речі, мої дивовижні дівчата, з Дому Пилу, як ти їх влучно назвав, просили ще раз передати тобі вдячність. Ти бажаний гість у моїй крамниці. Й, ступивши на вулиці Грімволда, ти завше будеш під їх опікою. Вийшло так, що твій товар, потрапивши до тендітних пальчиків, відчутно підсилив позицію Давнього Дому.

Капітан роззирнувся. На мить йому здалось, що іншою стороною вулиці крокує трійка фігур у сірому, із прихованими оксамитом масок обличчями. Але це було всього лише видіння. Або ж, хто знає, можливо Дім Пилу ось так, спостерігаючи, передавав йому свою вдячність.  

— Схоже неминуче майбутнє, якого інколи лякаються, наблизилось до нас в притул. Бцдуть великі зміни. При таких розкладах, гарна бійка не змусить себе чекати. Й ти, волею Давніх, відіграв на початку цього спектаклю не останню роль.

Лотар всміхнувся але промовчав.

— Я всього лише моряк та торговець, що інколи товаришує з удачею! — Розповідати товаришу про події минулої ночі, Капітан не став. Досить з Себастіана й того, що він став частиною угоди, укладеною представником Островів Іриди та Домом Пилу. — Що ж, друже, морському дракону в пащеку весь цей галас! Все це не повиннно завадити нам дістатись закладу мадам Жуарен! Я все ще хочу скуштувати вогняного пива! Відмітити успіх! Й у мене є на це час та, головне, гроші!

Капітан підморгнув торговцю, ляснувши рукою по тугому мішечку з золотими монетами. Так само, Себастіану не варто знати про п'ять скринь золота, які ще з ранку прибули до порту, та спокійно завантажились в трюм Буревію. Дім Пилу, дійсно заплатив кращу ціну, та отримав двадцять величезних морських раковин, повних ікри золотої Риби Уру. До всього, Лотар був впевнений, Дівчатка не залишили Себастіана без винагороди.

Вони йшли ринковою площею. Вулична юрба вирувала навкруги живим морем людей та потвор, що було нормою для Грімволда. Густий стовп чорного диму важко підійматися над північною частиною міста. Пожежу в обійсті Бургомістра все ще не загасили. 

— Жахливі, кольорові фотознімки мертвого речника Волдо! — Знов почувся вигук газетяря.

Лотар зупинився, дивлячись на дим.

— Якщо я не помиляюсь, вчора я бачив цього Волдо в Бургомістерстві. Він не видався якимось лиходієм. Слизький тип, так. Але це звичайно для посадовця його рівня. Який ще й до всього, працював на володарюючий Давній Дім.    

Себастьян похитав головою. 

— Про мертвих, ніби або добре, або зась. Але мені наплювати. З тих чуток, що відомі багатьом, руки у пана речника були по лікоть в крові. Кажуть, він полюбляв користуватись даною Давніми владою у власних інтересах. 

— Що ж, тоді, схоже він отримав те, на що заслуговував. До речі, я все ж ще погано орієнтуюсь у ваших справах. Хто, на твою думку, міг міг напасти на правлячий в Грімволді Дім Темних Вод?

— Якщо ми щось і дізнаємось, то лише через купу часу. Та й лише той шматочок інформації, яку давні згодяться віддати загалу простих мешканців. — Себастьян почухав спітніле перенісся, під окулярами, — Давні доми ворогували завжди. Відкрито та утаємничено. Тому, моя відповідь, будь хто! Це ж Грімволд, друже! Точно можу сказати, що це не витівки Дому Пилу. Вони діють значно обережніше.