ПЕРЕДМОВА або ІСТОРІЯ З ШУХЛЯДИ

Вітаю вас друзі!

На зв'язку автор та, за сумісництвом, 

голос youtube каналу “Студія ВОГНЕСЛОВО” Олександр Мокієнко

Мені здалось, що перед початком публікації, шановному панству читачів буде цікаво дізнатись певну передісторію даного тексту.

ПЕРЕДМОВА або ІСТОРІЯ З ШУХЛЯДИ: ДОВГИЙ ШЛЯХ ДО ВІДРОДЖЕННЯ

У далекому 2020 році, ніби в іншому житті, на самосудному конкурсі фантастичних оповідань, під назвою  “ЗВОРОТНІЙ БІК”, 25-тої Зоряної Фортеці, з'явилася історія, від нікому невідомого на платформі автора, яка перемогла у першому турі конкурсу, набравши найбільшу кількість балів. (якщо заморочитись, та пошукати ‒ всі пруфи легко гугляться, бо ж мережа все пам'ятає, й що потрапило до інтернету, залишається там назавжди). 

Звичайно це здивувало, а можливо й обурило, тогочасних мешканців Зоряної Фортеці. 

‒ Як це так, ноунейм обійшов місцевих авторитетів?

‒ Ну-ну, подивимось! - Голосно подумали Фортечники.  

А потім був фінал. Купа не сильно схвальних коментарів, й все стало на свої місця. Текст зайняв посереднє 14-е місце з 20-ки фіналістів. Впевнений, що Фортечні завсідники, радісно посміхнулись й лишились задоволені.

Тоді, я в перше стикнувся з самосудними конкурсами старого зразка, й порядками, що там панували. Було доволі прикро, а текст вже й самому видавався не таким привабливим. Тож історія, закономірно, полетіла до віртуальної шухляди, де й пролежала, більш як чотири роки, оповита присмаком образи та несправедливості. Повертатись до цього оповідання я не збирався. 

Але, схоже, так просто, помирати в забутті, текст й не думав. Нюанси його сюжету періодично виринали з пам'яті. Чіплялись, пташиним кігтем за реальність, й не давали про себе забути. 

Ішов час. 

Писались інші тексти, та грались різноманітні конкурси.

Був заснований youtube канал Студія ВОГНЕСЛОВО.

Підбирався контент, планувалась черга творів для озвучки.

Й одного дня я згадав про поховану під мегабайтами чернеток історію, що сумирно, лишень прикидаючись покійником, чекала в темному закапелку робочого Гугл диска. 

Перечитавши історію, свіжим, скільки ж років та подій промайнуло, оком я згадав негативні коментарі. Ледь віднайшов Фортечну сторінку конкурсу й передивився їх усіх. Потім перечитав текст. З плином часу виявилось, що деякі коментатори з минулого не так вже й помилялись. Місцями дещо провалювалась подача історії. Тепер вже мені нинішньому не вистачало розкриття світу.

Час настав, сказав собі я, й робота закипіла. Були з нуля дописані перша та остання глави. В них з'явився новий герой. Саме місто, похмурий Грімволд, де вклоняються безлічі богів, а вулицями, поруч з простим людом, ходять незрозумілі Давні, стало повноцінним персонажем оповіді,   що дозволило розкрити світ ширше, та більш повно.

Коли історія писалась для конкурсу, мені катастрофічно не вистачало об'єму, у заданих правилами межах, й значний шматок з середини довелось прибрати, що погано вплинуло на загальний ритм історії. Шкода, але саме цей фрагмент чомусь не зберігся, поглинутий, чи то загиблим жорстким диском, чи примхами мережі, й на його місце чудово вплив, а він дійсно за сюжетом припливає морем, новий персонаж. Загалом я приділив багато уваги деталям. Маю надію, що світ історії від цього лишень виграв.

Тепер, що до сюжету. 

Особливо спойлерити мені б не хотілось.

Скажу лише, що історія ця - доволі похмуре міське фентезі, й шанобливий уклін майстру темного слова, Говарду Філіпсу Лавкрафту, та світам, ним створеним. Бо ж, Міти Ктулху та темні боги Лавкрафтіанського пантеону назавжди отримали власний куточок у найтемнішому закамарку мого серця.

Зараз робота над історією вже закінчена. Нехай старий текст, із присмаком сумної образи, переживе своє переродження. Мені здається, що Ян Рід, з якого все почалось, та Лотар Муркхарт, що вирішив приєднатись до нас лишень нещодавно, нарешті готові вийти у світ, роззирнутись, та знайти своїх прихильників. Нічні вулиці Грімволда чекають на вас! 

Тож, вважаю, нарешті настав:

‒ До вашої уваги, постала з віртуального попелу, наче казковий фенікс, історія!

КОЛИ НЕСПЛЯЧИЙ ПРОКИНЕТЬСЯ
Автор Олександр Мокієнко

(Розширена версія, що у такому вигляді ніколи не публікувалась у мережі)

Далі буде.