3

Ніч була надто тиха.

Луна стояла біля вікна мотелю, дивлячись на порожню парковку. Сем заснув у сусідній кімнаті, але сон не приходив до неї.

Вона відчула його ще до того, як побачила.

Повітря стало важчим.
Світло лампи здригнулось.

— Ти більше не тікаєш, — сказав знайомий голос позаду.

Луна заплющила очі.

— Ти більше не питаєш дозволу.

Вона обернулась.

Дін стояв біля дверей. Але золоті очі видавали його.

— Дозвіл — це людська розкіш, — тихо сказав Михаїл. — Я ж прийшов не як солдат.

Вона схрестила руки.

— Тоді як хто?

Він зробив крок ближче.

— Як той, хто більше не може ігнорувати власний вибір.

Луна нервово всміхнулась.

— Архангели не мають вибору. У вас є тільки накази.

— Були, — відповів він. — Поки я не зустрів тебе.

Тиша впала між ними.

— Ти змінила рівновагу, Луна. Я мав би знищити тебе. Усунути фактор. Повернути світ до порядку.
Пауза.
— Але замість цього я приходжу.

Вона відступила на крок.

— Це не романтика, Михаїле. Це небезпечно.

— Для світу — так, — погодився він. — Для мене — ні.

Він підійшов ближче. Тепер між ними залишалось лише півкроку.

— Я бачив, як гаснуть сонця. Бачив кінець творіння.
Його голос став тихішим.
— Але коли ти дивишся на мене без страху… це сильніше за апокаліпсис.

Луна відчула, як серце б’ється в горлі.

— Ти прийшов заради почуттів… чи заради війни?

Він довго дивився на неї.

— Я прийшов перевірити, чи ти підеш зі мною, якщо доведеться обирати між мною… і ними.

— Сем і Дін не “вони”, — різко сказала вона. — Вони люди, які борються за світ, який ти готовий зламати.

В його очах спалахнуло світло.

— Я готовий зламати небо, якщо це єдиний спосіб залишити тебе живою.

Це було сказано спокійно. Без пафосу.
Наче факт.

Луна похитала головою.

— Якщо ти зламаєш небо… я не зможу залишитись поруч з тобою.

Ці слова вдарили сильніше, ніж будь-яка зброя.

Він завмер.

— Значить, ти вже зробила вибір.

— Ні, — тихо сказала вона. — Я просто не дозволю тобі зробити його за мене.

Довга тиша.

Михаїл відступив.

— Тоді наступного разу ми зустрінемось уже не в тиші, Луна.

Його голос став холоднішим.

— Наступного разу це буде початок війни.

Світло спалахнуло.

І він зник.

Луна залишилась у темному номері, стискаючи край столу.

— Чорт… — прошепотіла вона. — Він справді готовий зламати небо.