Глава 16

Десь вже близько години я лежав без сну і боявся зайвий раз ворухнутися, щоб не потривожити Ліліан. Вона мирно спала, поклавши голову на мою руку, така красива - очей не відірвати. І я вперше ось так лежав з дівчиною. Виявляється, досить приємно охороняти чийсь сон. Ні, не чийсь, а Лілі. Моєї Ліліан. Раніше я ніколи не залишався на цілу ніч, не хотів. Однак зараз все змінилося. Згадавши, що сталося напередодні, мої м'язи напружилися. Я знову шалено її хотів. Те, з якою безмежною довірою вона вчора віддавалася мені, я не забуду, як і те, що був першим її чоловіком. Не думав, що це буде настільки важливо для мене. Близькість з нею – це зовсім не примітивне фізичне задоволення… це щось більше! Те, що поєднує нас на емоційному та духовному рівні. І різницю я дуже добре відчув. З жодною дівчиною мені не було так добре.

  Лілі зітхнула уві сні і присунулася ще ближче. Я не стримався і поцілував її легенько в губи, за що був нагороджений ледве помітною посмішкою.

  - Знала б ти, що зі мною робиш?!  - прошепотів я, вкриваючи ковдрою її оголене плече й відкидаючи волосся з лоба.

  Незадовго до світанку, я вирішив все-таки піти в свою кімнату, якби мені страшенно не хотілося цього робити.

  Прокинувшись вранці, я побачила порожню подушку біля себе.  Ніколаса не було. Чому він пішов? Адже нам було добре разом, чи не так?! Кого обманюю, зітхнула я і встала з ліжка. Моя недосвідченість говорить сама за себе. Проте я все одно продовжувала вважати, що ця ніч була найдивовижнішою в моєму житті, принаймні для мене. Накинувши халат, я зібралася вийти з кімнати, але потрібно було налаштувати себе. Як мені тепер Еш в очі дивитися? І не тільки їй… Адже всі прекрасно зрозуміли, куди ми вчора втекли з Ніком.

Орудуючи ножем для нарізання овочів якось вже занадто жваво, Ешлі готувала сніданок. Побачивши мене, вона відкинула його недбало в сторону, збивши при цьому пучок салату зі столу та помідор, і не звертаючи уваги, вигукнула:

  - Нарешті! Доброго ранку! Хоча, який він добрий для мене. Чому я дізналася все останньою, га? Це як називається? Ти моя подруга чи хто? - ринула вона відразу в наступ, хмурячи брови. А потім кинулась до мене з диким криком. Я вже подумала бігти навтьоки, коли Еш ледве не задушила мене в своїх обіймах. - Але я так рада за вас! Правда-правда!

  У мене відлягло від серця, значить вона не проти? Краєм ока я помітила Ніколаса, який саме вийшов зі спальні. Він підморгнув мені, посміхаючись.

  - Що за шум, а бійки немає?! - поцікавився Нік.

  - Я тобі зараз влаштую бійку, йолопе! - повернулася до нього Ешлі, відпускаючи мене. Потім помахала перед його носом пальцем. Добре, хоч ножа на столі залишила. - Якщо що, голову тобі відірву. Зрозумів? – її погляд був дуже красномовним.

  - Вірю на слово, сестричко, - він підняв догори долоні.

  Кивнувши задоволено, вона взялася знову за сніданок. Я спостерігала, як Ніколас повільно підходить до мене. В його очах танцювали хитринки, що, певною мірою, трохи насторожувало. Вхопивши мене за талію, він різким рухом затягнув мене в ванну, притискаючи до дверей.

  - Гей, я все бачила! - почули ми крик Ешлі, потім вже тихіше. - Ну дають, ти подивись на них? Під самісіньким носом в мене. І я навіть не помітила, що тут пахне підгорілим. Гм, втрачаю кваліфікацію...

  - Як спалось? - прошепотів Нік на вухо, обдаючи шкіру гарячим диханням і цілуючи в шию. У мене підігнулись коліна від його чуттєвого голосу з хрипотою, і серце забилося сильніше. Цікаво, моя реакція завжди буде такою?! Я намагалася не дивитися на нього, мені було ніяково і трохи соромно.  Втупившись в підлогу, я промовила:

  - Добре. На відміну від тебе, напевно.

  - Чому ти думаєш, що я погано спав? - обережно запитав він, прибираючи волосся з мого обличчя.

- Але ж ти пішов, - закусивши губу, наважилася глянути йому в очі на секунду. - І я ... я не дуже хороша в ... в цьому.

  - Дурненька, - розсміявся Ніколас. А я ще з більшою старанністю продовжила вивчати узори на плитці й готова була вже крізь землю провалитися. - Ти не уявляєш, яке задоволення подарувала мені вчора, - Нік підняв мою голову, змушуючи подивитися на нього. – Невже не відчула те, що й я? Я майже не спав, ледве стримуючи себе, щоб знову не зайнятися з тобою коханням, нагадуючи собі постійно, що для тебе це - перший раз. І потрібно дати тобі час.

  - Чесно? - невпевнено запитала я, якось не вірилось в подібне.

  - Хіба ти не бачиш, - хитро посміхнувся він, беручи мою руку і ставлячи на вагомий доказ свого бажання. Мої очі округлилися, а щоки вже давно нагадували два стиглі томати. – І в такому стані я вже довгий час перебуваю! А пішов я тому, що не хотів тебе компрометувати зайвий раз.

  - Ну, думаю, - усміхнулася я, радіючи такому повороту, - більше ніж вчора тобі вже цього не вдасться зробити.

  - Це правда, - погодився він зі мною. - А тепер біжи допомагати Еш готувати сніданок твоєму хлопцю, - його рука ковзнула під халатик, обхоплюючи мене за сідниці і притискаючи до себе. - Поки я не передумав і не потягнув тебе приймати душ разом зі мною: а я страшенно голодний... Показати ще раз наскільки?

  Вискочивши з ванної, червона і збуджена надміру, я зловила лукавий погляд Ешлі:

  - Щось підказує мені, Нік не нові рушники тобі там показував?! - пирснула вона від сміху.