Розділ 44

Розділ 44: Ніч пристрасті і магії

Ніч опустилася на старий храм тихо, майже урочисто, покривши його глибокими тінями, що здавалися живими. Лампи мерехтіли золотими сполохами, відкидаючи м’яке світло на кам’яні стіни та на дві постаті, що стояли у самому серці залу — поруч, так близько, що кожен їхній подих зливався в один. Ліан і Талірея відчували одне одного навіть без дотику: їхні серця билися шалено, так швидко, ніби намагалися наздогнати магію, що вирувала між ними.

Магнетизм став майже відчутним на шкірі — він тягнув їх, обгортав теплом, посилював кожен рух. Кожне слово, кожен шепіт здавався іскрою, що вибухала між ними, підживлюючи їхню пристрасть і силу.

— Ліане… — видихнула Талірея, її голос був тихим, але сповненим внутрішнього вогню. Вона притиснулася до його грудей, відчуваючи жар його шкіри, пульсацію сили під пальцями. — Я ніколи не відчувала себе так живою… так наповненою. Кожен твій дотик дає мені силу… і бажання, яке я не можу стримати.

Ліан відповів без роздумів, ніби сам став продовженням її почуттів.

— І я теж, — прошепотів він, проводячи губами по її щоках, по лінії шиї, де тепло її тіла зливалося з магічним сяйвом. Руки охопили її талію так ніжно, але водночас впевнено, ніби вона була найціннішою частиною всього світу. — Кожен твій поцілунок… кожен дотик… робить нас сильнішими, ніж будь-яка магія.

Вони повільно опустилися на м’який килим, що зберігав тепло й тиху історію багатьох поколінь. Їхні тіла щільно з’єдналися, дихання змішалося, створюючи невидимий ритм, що належав лише їм. Ліан ковзнув рукою по спині Таліреї — повільно, обережно, відчуваючи кожен вигин, кожну лінію її тіла, притягнув її ближче. Їхні губи зустрілися в довгому, палаючому поцілунку, який поглинув усе навколо.

Поцілунок став хвилею магії — сильною, гарячою, майже сліпучою. Талірея відповіла з такою самою пристрастю, її руки обвили його шию, притискаючи його до себе, ніби боячись втратити хоча б секунду цієї миті. Її дотики перетворювалися на хвилі енергії, що проходили крізь них обох, підживлюючи їхній союз, розпалюючи бажання й силу одночасно.

— Я хочу бути з тобою… повністю, — прошепотіла вона крізь подих, губи ковзали по його плечу, залишаючи ніжні, тремтливі сліди. Її пальці впліталися у його волосся, тілом проходила дрібна хвиля магії. — Не лише тілом… а й душею.

— І я теж… — відповів Ліан, голос хрипкий від емоцій. Він притиснув її ближче, сильніше, ніби боявся втратити тепло її тіла. Губи його торкалися її шиї, щоки повільно рухалися так, що кожен дотик наповнював їх магією. Їхня близькість створювала нові потоки сили — гарячі, пульсуючі, невидимі, але такі відчутні. — Кожна хвиля… кожен дотик… зміцнює нас.

Світ зник. Небезпеки, страхи, навіть власні думки — все розчинилося у цій ночі. Вони дозволили собі забути про все, окрім одне одного. Лише фізичне тяжіння, лише теплі поцілунки, лише глибока ніжність і пристрасть, що стала частиною їхньої магії.

Їхні дотики світилися, хоч око не могло цього побачити — але вони обидва відчували невидиме полум’я, яке народжувалося щоразу, коли їхні тіла з’єднувалися. Кожен рух ставав джерелом нового світіння, кожен поцілунок перетворювався на енергію, що підживлювала і любов, і силу.

— Ми разом… — видихнула Талірея, притискаючись до нього ще тісніше, губи знову зустрілися з його в теплом, глибокому поцілунку. Їхні серця билися в унісон — як одне.

— І навіть світ не зможе нас роз’єднати, — відповів Ліан, торкаючись її обличчя, вдихаючи її тепло. Він відчував, як їхня близькість перетворюється на магічну броню, на щит, створений самою силою їхнього кохання.

Ніч текла плавно, повільно, як річка магії. Вона минала у ніжності, пристрасті, у теплі, що охоплювало їх зсередини й ззовні. Кожен дотик, кожен поцілунок, кожен погляд створював невидиму мережу сили, що зміцнювала їхній союз і робила його непереможним.

Магія і фізична близькість переплелися в єдину невидиму тканину сили — тканину, що мала понести їх у нові випробування сильнішими, ніж будь-коли раніше. І навіть коли ніч опускалася глибше, вони залишалися єдиним цілим — тілом, душею і магією, які ніхто не зміг би роз’єднати.