Розділ 43

Розділ 43: Небезпека і сила союзу

Світанок затьмарився густими хмарами, коли Ліан і Талірея ступили на подвір’я старого храму. Повітря було важким і вологим, насиченим передчуттям небезпеки, наче сам простір навколо дихав тривогою. Наставники світу богів активізували нову серію пасток, і магія буквально виривалася крізь кам’яні стіни, пронизуючи повітря енергетичними спалахами. Але магнетизм між Ліаном і Таліреєю був настільки сильним, що навіть страх поступався місцем їхньому тяжінню.

— Ліане… — шепотіла Талірея, притискаючись до його плеча так, що їхні тіла майже зливалися в одне. Її дихання торкалося його шкіри, і він відчував кожну дрібну тремтливу хвилю її тепла. — Я відчуваю їхню магію навіть на відстані. Але поруч із тобою я не боюся нічого.

— І я теж, — відповів Ліан, обіймаючи її міцніше. Його пальці ковзали по її спині, ніжно торкаючись ліній талії та плечей. Губи торкнулися шиї, а погляди переплелися так глибоко, що здавалося: вони читають одне одного без слів. — Кожен дотик заряджає нас силою. Кожен погляд — наша броня.

Коли пастки активізувалися, простір вибухнув магією. Енергетичні хвилі прорізали повітря, спалахи світла рвали темряву, і небезпека буквально намагалася розірвати все навколо. Ліан миттєво підхопив Талірею на руки, притискаючи до себе так щільно, що їхні тіла злилися в єдину форму. Вони рухалися синхронно, ніби давно відпрацьований механізм: крок уперед, відхилення назад, поворот — і хвиля магії розсіювалася, не торкаючись їх.

Їхнє фізичне тяжіння стало невидимим щитом. Кожен дотик, кожен поцілунок створював енергетичну хвилю, що не тільки відштовхувала пастки, але й відновлювала їхню силу. Їхні серця билися шалено, але в унісон, а магнетизм між ними світився яскравим полум’ям, що проривалося крізь темряву.

— Разом ми непереможні! — крикнув Ліан, губи зустрівшись з її у довгому, гарячому поцілунку. Руки обвивали її тіло, а хвиля магії тяжіння вибухнула навколо, перетворюючись на видимий і невидимий щит одночасно.

— Так! — відповіла Талірея, руки щільно обвили його шию, губи ковзали по щоках і плечах. Кожен дотик підживлював їхню енергію, магія зміцнювала пристрасть, а пристрасть наповнювала магію силою, якої не могла зламати жодна пастка.

Вони рухалися, зливавшись в єдиному ритмі: кожен поцілунок, кожен дотик, кожне легке торкання тіла створювало нові потоки енергії, що розривали магічні пастки. Серця билися в унісон, магнетизм між ними світився яскравим полум’ям, переплітаючись із любов’ю, пристрастю та бойовою силою. Їхній союз тепер був не просто романтичним або магічним — він став живою бронею, джерелом сили, що відштовхувала будь-яку небезпеку і будь-яку магічну атаку.

Ліан провів рукою по волоссю Таліреї, притискаючи її до себе ще щільніше. Губи ковзнули по шиї, плечах, торкаючись кожної чутливої лінії, і вона відповіла ніжністю і пристрастю одночасно, обвиваючи його руками, губами торкаючись щоки, шиї та плечей. Кожен дотик заряджав їх магією, кожен погляд — перетворювався на невидимий потужний щит, що відштовхував небезпеку.

Коли остання хвиля пастки минула, вони стояли обійняті, дихання змішалося, губи зустрілися в довгому ніжному поцілунку, що підживлював енергію їхнього тяжіння. Їхні серця билися шалено, магія переливалася крізь кожен дотик, перетворюючи їхню близькість на справжній магічний щит.

— Ми прорвалися… — прошепотіла Талірея, губи ковзнули по його щоках, руки обвивали тіло Ліана. Серце калатало шалено, але в унісон із його.

— І будемо сильніші далі, — відповів Ліан, відчуваючи, як магнетизм між ними перетворюється на нескінченне джерело сили, любові і непереможності.

Магія, романтика і фізична близькість перепліталися, створюючи союз, який навіть наставники світу богів не могли зламати. Їхня єдність стала видимим і невидимим щитом одночасно, символом сили, яку дарує довіра, пристрасть і взаємне тяжіння. У цій єдності вони були готові до будь-якої небезпеки — і навіть сама магія світу богів не могла встояти перед силою їхнього союзу.