Розділ 23

Розділ 23: Випробування та втручання

Ранок видався дивним від самого початку — тривожним, занадто гострим, ніби повітря перед бурею. Ліан не міг заснути вже дві ночі поспіль: його тягло до Таліреї, до її пульсу, до її присутності, яка то наближалася, то зникала, мов світло на поверхні води. Його тіло реагувало на неї майже болісно — магнетизм перестав бути просто відчуттям. Він став потребою.

Він стояв поруч із Ареном та Селіною на оглядовому уступі над долиною, де розташувалися маяки — кристалічні конструкції, створені для вловлювання енергетичного сліду Таліреї. Сьогодні вони світилися сильніше, ніж будь-коли, і їхнє світло було неспокійним.

— Щось не так… — прошепотіла Селіна, торкаючись одного з кристалів. Від нього тягнуло холодом і сухим металевим запахом. — Він реагує на зовнішній тиск. На… втручання.

Арен різко вдихнув, його зіниці розширилися.

— Вони наближаються, — сказав він тоном, що не допускав сумнівів. — Сила наставників світу богів активна. І цього разу — значно сильніша.

Ліан відчув це раніше, ніж вони. Хвиля енергії накотилася так різко, що в нього злегка підігнулися коліна. Серце збилося з ритму — не від страху, а від болючого усвідомлення: Талірею тягне назад, щось душить її світло.

Тепло її присутності спалахнуло — і майже одразу пригасло.

Ні. Ні… не знову.

— Я відчуваю її! — вигукнув Ліан, і в його голосі змішалися розпач і пристрасть. — Вона поруч… так близько, як ніколи! І ми не можемо… не можемо дозволити їм знову розлучити нас!

Його пальці тремтіли. Ноги ледь слухалися. Магнетизм рвався з грудей, неначе друга душа прокидалася всередині нього.

СВІТ БОГІВ

Талірея стояла серед сяючих білих колон, що мерехтіли, мов дим у світлі місяця. Її волосся спадало на плечі тихим потоком світла, але обличчя було блідим — занадто блідим. Вона відчувала те саме, що й Ліан: тиск. Холодний, бездушний. Він стискав її зсередини, змушуючи магію тьмяніти.

Навколо неї стояли наставники. Ардан — попереду, як завжди.

— Обмеження посилені, — промовив він рівним голосом, у якому, однак, проривалася тривога. — Їхній зв’язок потрібно приглушити. Якщо вони з’єднаються остаточно — ми втратимо на неї вплив.

Слова впали, мов холодні уламки металу.

Талірея здригнулася. Вона відчувала кожен рух Ліана. Кожен його подих. Кожен поштовх серця, що ідеально збігався з її власним.

Він… кличе мене.

— Ви не розумієте… — прошепотіла вона, і в її голосі не було страху. — Це не слабкість. Це моє життя. Це — я.

Ардан зробив крок до неї, і його магія торкнулася її, мов холодні ланцюги, що ковзнули по шкірі.

— Ти — богиня. Ти належиш світу богів. Не смертним.

— Але моє серце… — вона затулила груди долонями, ніби могла сховати світло, що проривалося крізь обмеження. — Він частина мене.

Саме в цю мить нитка між ними здригнулася.

А в наступну секунду — засвітилася сильніше, ніж будь-коли.

ЗІТКНЕННЯ СВІТІВ

Ліан різко обернувся. Десь за обрієм, у місці, де сходилися два світи, простір пульсував. Віяло теплом, яке проривалося крізь усі бар’єри.

— Вона… пробивається! — вигукнула Селіна, і в її очах спалахнули захват і страх. — Її магія подає сигнали, навіть коли вони намагаються її приглушити!

Арен підняв руки, створюючи кілька магічних сфер, що рознесли по долині захисні бар’єри.

— Ми затягнемо час. Але тобі, Ліане, потрібно йти до точки прориву.

Ліан кивнув. Відчуття Таліреї тягло його вперед. Тіло реагувало на кожен шепіт її душі.

Крок.
Ще крок.
Ще.

І раптом — простір перед ним затріснув світлом.

СВІТ БОГІВ: ЗМІНА РІВНЯ СИЛИ

Наставники зібрали всю свою силу. Енергетичні бар’єри опустилися на Талірею, мов холодні корони, що стискали її голову й серце. Ноги підкосилися, але вона встояла.

І тоді — вона почула.

Ліане…

Його голос прорізав навіть найглибші обмеження.

Її серце рвонуло вперед.

— Ліан… — її тихий шепіт розітнув простір між світами.

Ардан зблід.

— Збільшити контроль! Негайно!

Але було вже пізно.

З’ЄДНАННЯ

Коли їхні погляди зустрілися — крізь тріщину між світами — світ здригнувся.

Вона зробила крок до нього.
Він — до неї.

Кожен рух здавався порушенням самих законів реальності, але магнетизм став настільки сильним, що зупинитися було неможливо.

Їхні пальці торкнулися невидимого бар’єру…
І бар’єр тріснув.

— Тримайся за мене! — крикнув Ліан.

— Завжди! — відповіла вона.

Тріщина розширилася. Світло розлетілося навсібіч.

Їхні руки з’єдналися — і магія вибухнула.

Не вогнем.
Не блискавками.
А хвилею чистого світла й тепла, що пройшлася обома світами, руйнуючи обмеження, які намагалися їх розділити.

Ардан відступив, прикривши обличчя.

— Вони… — його голос урвався. — Вони перевищили наші прогнози.

Арен і Селіна ледве втрималися на ногах — сила Ліана, злитого з Таліреєю, була приголомшливою.

НАСЛІДОК

Хвиля стихла лише через кілька секунд, але цих секунд вистачило, щоб змінити все.

Вони стояли разом.
Руки зчеплені.
Очі палали.
Серця билися в унісон — гучно, потужно, безстрашно.

Світ навколо здавався іншим — ширшим, глибшим. І було зрозуміло лише одне:

Їхня єдність — це вже не просто почуття.
Це сила.

Сила, здатна зупиняти богів.
Сила, що відмовляється коритися.
Сила, яка народжується лише раз у тисячу років.

— Разом, — прошепотів Ліан, гладячи її пальці великим пальцем.

— Завжди, — відповіла вона. Її голос тремтів від болю, любові, магії та рішучості.

І наставники, і союзники, і сама доля зрозуміли:

Вони вже не зупиняться.

Їхнє випробування тільки починається.
Але тепер вони — разом.