Розділ 20

Розділ 20: Наслідки і небезпека

Темрява опустилася на місто тихо, майже непомітно, але для Ліана й Таліреї вона не мала жодного значення. Після зустрічі їхній зв’язок не просто зміцнів — він став небезпечним. Магнетизм між ними переріс у силу, здатну впливати на простір: повітря стискалося, енергетичні потоки викривлялися, навіть тіні здригалися й коливалися в ритмі їхніх сердець.

Талірея стояла поруч із Ліаном, її пальці міцно перепліталися з його. Тепло її долоні проникало глибше за фізичний дотик, торкаючись самої сутності. Вона відчувала кожен його подих, кожен удар серця. Її тіло тремтіло не від страху — від магії, що прокидалася в ній, коли він був так близько. Ліан був для неї полум’ям: забороненим, небезпечним — і водночас єдиним, до чого неможливо було не тягнутися.

Їхній потяг став майже вибуховим.

Та наслідки не змусили себе чекати.

Арен і Селіна, хоч і ризикнули допомогти, залишалися позаду, оточені мерехтливими спалахами магічних маяків. Потоки енергії навколо них тріщали, немов повітря починало ламатися.

Селіна судомно стиснула свиток, і голос її зірвався:

— Ліане… ти це відчуваєш?

Він повернувся до неї, але руки Таліреї не відпустив. Його очі світилися яскравіше, ніж зазвичай, зіниці були розширені — ознака, що з’являлася лише тоді, коли магія Таліреї торкалася його сутності.

— Відчуваю, — відповів він глухо. — Це нестабільність… і вона наростає.

— Це не аномалії, — різко кинув Арен, вдивляючись у простір довкола. — Вони… спостерігають. Світ богів відчув прорив.

Талірея різко підняла голову. Її очі зблиснули сріблом, і від неї вихлюпнулася хвиля сили, що змусила повітря затремтіти.

— Вони хочуть зірвати наш зв’язок зараз, — прошепотіла вона. — Вони відчувають нас: наш дотик, наш подих. Ардан… уже проводить ритуал втручання.

Світ богів

Під куполом із живого світла наставники стояли замкненим колом. Під їхніми ногами спалахували й згасали руни, намагаючись упіймати нитку зв’язку між смертним і богинею.

Ардан підняв руку, і з його долоні рвонув холодний потік енергії.

— Вони перейшли межу, — сказав він безжально. — Вона ступила у світ смертного без дозволу. Цей зв’язок має бути зламаний.

Одна з наставниць затримала подих.

— Але їхній союз… — прошепотіла вона. — Він не підкоряється старим законам.

— Саме тому, — обірвав Ардан, — його необхідно знищити. Якщо ми не зупинимо їх зараз — світ богів утратить контроль.

Купол спалахнув ще яскравіше.

Та нитка, яку вони намагалися перерізати, не слабшала — вона лише тугішала, пульсуючи живою силою.

Повернення до Ліана і Таліреї

Тиск обрушився на них раптово. Ліан схопився за груди, а Талірея ледве втрималася на ногах. Їхні серця билися так сильно й синхронно, що здавалися одним розпеченим органом — диким, нестримним.

— Ми не можемо залишатися тут, — прошепотіла вона, притискаючись до нього так близько, ніби сама магія змушувала їх триматися разом. — Ардан застосовує силу Роз’єднання. Якщо нас знайдуть — усе скінчиться.

Ліан відчував, як її енергія стискає його зсередини, але водночас утримує, не дозволяючи впасти.

Він не міг відвести від неї погляду.

— Йдемо, — твердо сказав він і зробив крок, притягнувши її ще ближче. — Разом ми сильніші. Я не віддам тебе в їхній холодний світ.

В одну мить простір зсунувся. Вони опинилися в темному провулку, і реальність навколо них здригнулася, ніби від удару серця.

Ліан активував захисні закляття. Символи спалахнули на його руках, але цього разу щось пішло не так — магія світу богів відповіла різким ударом.

Повітря зашипіло.

Ніби сама реальність чинила опір.

Селіна відступила на крок.

— Це… небезпечно. Ваш зв’язок впливає на закляття. Вони нестабільні.

Талірея повільно підняла голову.

— Ардан атакує не лише магією, — сказала вона. — Він робить гірше. Він переписує правила.

Ліан нахилився до неї, торкнувшись чолом її скроні, ніби цей дотик міг втримати нитку між ними цілою.

— Ніхто не зламає нас, — прошепотів він, і його подих торкнувся її губ.

Вона заплющила очі. Магія довкола них ожила. Тіло Таліреї тремтіло — не від страху, а від сили, що зростала від їхньої близькості. Магнетизм був таким щільним, що простір між їхніми пальцями світився.

— Тоді борімося, — відповіла вона тихо, але в її голосі звучала міць богині. — До кінця.

Наближення бурі

Повітря густішало, як перед громом. Невидимі хвилі світу богів били по захисному контуру. Каміння під ногами тремтіло, тіні витягувалися й вигиналися, намагаючись дістатися до них.

Арен озирнувся й вигукнув:

— Вони прориваються! Ліане, ми довго не втримаємося!

Селіна схлипнула:

— Якщо їх розділять… вони цього не переживуть. Ніхто з них.

Талірея взяла Ліана за обличчя. Її пальці тремтіли, подих змішався з його.

— Якщо щось станеться… — почала вона.

Він не дав їй договорити, притиснувши до себе.

— Нічого не станеться, — прошепотів він у її волосся. — Я не віддам тебе. Нікому.

Їхній зв’язок спалахнув. Світло вирвалося з їхніх тіл — не просто магія, а сила двох сердець, що билися як одне.

Їхній ритм став викликом богам

Ніч остаточно накрила місто. Небо стало чорним. Але серед цієї темряви горіло інше світло — світло їхньої забороненої єдності.

Їхні серця билися в одному ритмі.

Ритмі, що кидав виклик законам.

Богам.

Усім, хто намагався їх розлучити.

Магнетизм між ними перестав бути просто потягом. Він став силою, здатною змінити хід світів.

І вони знали:

нічого більше не зможе розірвати їхній зв’язок. Але відтепер, об’єднавшись, вони стали ворогами світу богів.
І це була війна.