- Ти впевнена, що це тут? – Дарина із сумнівом дивилася у вікно машини.
- На всі 100! – Таня була задоволена сама собою, про що за неї говорив її гордовитий вираз обличчя.
Місцевість виглядала так собі. Нічого особливого, але й нічого жахливого. У деяких квартирах не було скла у вікнах, по чому можна було чітко зрозуміти, що там ніхто не живе.
- Так, це саме те місце, - подала голос Катя. – Он водонапірна вежа, а он і будинок в якому живе Антон, - вона почергово вказувала пальцем руки, коли всі четверо покинули авто.
Катя підійшла та стала напроти вежі, потім розвернулася обличчям до будинку і поглянула на третій поверх.
- Це там, - вона знову вказала пальцем.
Дарина кинула погляд вгору.
- Добре, що хоч вікна цілі, - пробурмотіла вона.
Всі прослідували за Катею, яка попрямувала до вхідних дверей та ступила в під’їзд. Піднявшись на потрібний поверх, Катя постукала в двері. Деякий час вони просто чекали, переглядаючись одне з одним. Катя постукала вдруге, але ніхто не відчинив. Повністю розчарована, вона повернула ручку та штовхнула двері та вони були зачинені на замок.
- Прокляття, - смиренно видихнула руда.
- Здається його немає вдома. Що будемо робити: будемо чекати під дверима, чи посидимо в машині? – Запитала Таня, схоже розчарування зовсім не настигло її на відміну від інших.
- Навіщо чекати, якщо ми можемо без проблем потрапити до середини. Катю відійди будь ласка, - попросив Дмитро підходячи до дверей.
- Що ти зібрався робити? Яким чином ми можемо опинитися по той бік дверей без ключа? – Невдоволено запитала Таня.
- Ти мене недооцінюєш, - посміхнувся білявці хлопець і діставши з кишені теплої куртки неведимку, присів біля дверей.
Катя шоковано дивилася на брата своєї подруги.
- Ти вмієш без ключа відкривати замки? Що ще ми про тебе не знаємо? – Катя вирячивши очі, просто спостерігала за його діями.
- Ти хочеш потрапити до середини чи ні? – Запитав він і Катя мовчки кивнула. – От і добре, значить потрапиш.
Деякий час він копався в замку, а потім щось клацнуло і Дмитро відчинив двері до квартири.
- Чудово, а говорив, що не чарівник, - тепер уже Дарина з докором поглянула на хлопця та повагом пройшла слідом за Катею до квартири.
Все виглядало точно так само, як і тоді коли Катерина вперше туди потрапила. Нічого не змінилося. Схоже, що Антон зовсім не збирався робити там ремонт.
- Хмм, - Таня гидливо оглядала кожну кімнату. – Це тут у вас було побачення? Твій Антон сама чарівність.
- Скажу те, що ви і самі помітили: схоже тут ніхто не живе, - Дмитро теж оглядав кімнату за кімнатою. – Ти не думаєш, що могла помилитися квартирою? – Звернувся він до Каті.
- Все правильно, - Катя стояла посеред кімнати в якій у них з Антоном була романтична вечеря. – Це та квартира. – Тихо мовила вона та сіла на край ліжка.
Свічок ніде не було, а от стіл за яким вони сиділи, залишився стояти на тому самому місці. Він був чистий і прибраний.
- Катю, - Дарина присіла навшпиньки біля Катя та спробувала зазирнути подрузі в очі, - Антона тут немає. Як і його речей. Ти впевнена, що це його квартира?
- Він сказав, що нещодавно її купив, сказав, що квартира потребує ремонту, - Катя дивилася кудись мимо Дарини.
- Тоді, можливо, Антон просто не встиг переїхати сюди і проживає за іншою адресою, - мовила Дарина, заспокійливо беручи Катю за руки.
- Тоді чому він покликав її саме сюди, а не туди де проживає? Як, взагалі, можна запросити дівчину на побачення в таке місце? – Таня склала руки на грудях.
Катя несподівано розплакалася, сльози рівчаками текли з її очей.
- Тетяно замовкни! – Гаркнула на неї Дарина.
- Ей, не затикай мене! – Гаркнула у відповідь та. – Я кажу те, що думаю!
Тут заговорив затихлий Дмитро:
- Будівництво цього будинку припинилося у 1997 році, через нестачу коштів. Проекту було відмовлено у фінансуванні, тому робітники вчинили бунт. Вони вважали, що їм і так не достатньо платять за роботу та ще й обкрадають, а робити за дарма ніхто не мав наснаги… - Прочитав Дмитро в інтернеті, тримаючи телефон перед носом. – Цей будинок повинен був стати новим житлом для багатьох осіб уже в 1999, але через припинення робіт – проект закрили. – Він поглянув на дівчат.
- Ти хочеш сказати, що будинок недобудований? – Дарина стала бліда наче попіл.
- Так і є, - Дмитро оглянув стіни. – В цьому багатоквартирному будинку ніколи ніхто не жив.
- Ця квартира не належить Антонові. Він явно не хоче щоб ти дізналася де він живе, - хмикнула Таня, поглянувши на Катю.
- Не говори дурниць! – Мовила Дарина. – Я впевнена, що справа в іншому!
- Чому ти захищаєш його Дарино? – Таня незрозуміло вперлася поглядом в брюнетку.
- Антон – хороший хлопець. Він підтримав мене у важку хвилину! Коли я потребувала дружньої бесіди, бо зі Стасом все полетіло шкереберть, саме Антон був поряд! І я дуже вдячна йому за це!
Катя не витримавши, закрила обличчя долонями та заридала в голос. Дарина швидко обійняла її за плечі.
- Я так розумію, що документів ми також не знайдемо, - зробив свій вердикт Дмитро.
- Які документи? Ми навіть не знаємо де він проживає, - шикнула на нього Таня.
- Тоді я не знаю чим зможу допомогти Каті, - пошепки мовив він і Таня подарувала йому безнадійний погляд.
#9468 в Любовні романи
#3652 в Сучасний любовний роман
#2153 в Жіночий роман
Відредаговано: 04.12.2021