Розділ 39

Голосно сміючись, Дарина вчепилася в шию Максима, який тримав її під стегнами так, щоб вона обіймала його ногами. Вона ловила перші сніжинки язиком, відкинувши голову назад та насолоджувалася чудовим проводженням часу.

З Максимом вона почувала себе справді щасливою і була вдячна долі, яка звела їх разом.

Катя ж в цей час поводила себе навпаки, - дівчина вирішила відпочити, раптово захотілося трохи подрімати. Відносини з Антоном проходили рівно та гладко, але паспорт хлопця та слова Микити так і не змогли вилетіти в неї з голови. Вона боялася знову підіймати цю тему, бо не хотіла злити брюнета. Останнім часом хоч все і було добре, але невидима для очей натягнута струна бриніла та готова була порватися кожного разу, коли вони зустрічалися.

Дзвінок мобільного пробудив дівчину від міцного сну. Подумки вилаявшись, тому що їй тільки вдалося заснути, Катя підвелася на лікті та взяла з тумбочки телефон.

- Ну що тобі Таню? – Спросоння пробурмотіла вона.

- Катю! Катю тривога! – Затараторила у слухавку білявка.

- Яка тривога? У нас в домі пожежа? – Лінивим тоном запитала Катерина.

- Катю ти що, спиш?

- Що?

- Прокидайся!

- Тетяно йди до дідька, - мовила руда та вимкнула виклик.

Через секунду телефон знову залунав вхідним дзвінком, Катя навіть не встигла випустити його із рук.

- Ну що таке? Я зателефоную тобі пізніше, - Катерина явно починала злитися на надокучливу подругу.

Щойно вона хотіла закинути телефон подалі, як слова Тетяни зупинили її.

- На березі річки знайшли труп потопельника, зараз там повно поліції! – Майже вигукнула білявка.

- Який берег, яка річка, про який труп ти говориш? – Бурмотіла насупившись Катя.

- Труп Катю, труп! Прокинься вже чорт забирай! – Гаркнула в слухавку Таня.

Катерину ніби кип’ячем ошпарили і вона стрімко сіла в постелі.

- Ти що, маєш на увазі тіло Стаса?!

- Доброго ранку спляча красуня і начхати, що зараз о пів на другу дня! – Сарказм так і полетів із уст Тетяни. – Я тут уже і не знала, як до тебе достукатися! Нарешті тобі дійшло!

- О ні, ні, ні, ні! – В паніці Катя зістрибнула з ліжка та почала бігати по кімнаті, зануривши пальці в своє волосся.

- Зараз я зателефоную Дарині, не відключайся я додам її до групового дзвінка, - швидко мовила Таня.

Поки Тетяна займалася власними справами, Катя швидко сіла на ліжко, але не витримавши знову зіскочила з місця. Вона нервово міряла кроками кімнату чекаючи доки подруга додзвониться до Дарини.

- Ти не залишаєш мені вибору! – Сміялась Дарина тримаючи Макса за руку.

- Вибір є завжди, - поглянув він на неї і його обличчя осяяла посмішка. – Ти чарівна, - Максим поцілував тильну сторону її долоні.

Дарина мило усміхнулась.

- Не думаю, що я готова познайомитись із твоєю сім’єю, тому прошу тебе не давити на мене.

- Я тільки запропонував, а ти зразу сприймаєш мої слова по ворожому. Повторю: вибір у тебе є завжди.

- Я була знайома зі Стасом… - Щось в середині Дарини міцно стиснулось, а серце закалатало.

Телефонний дзвінок розірвав тишу, що виникла між ними.

Дарина дістала мобільний.

- Алло, Таню. Давно у нас не було групових дзвінків, - посміхнулась вона.

Таня вдихнула та видихнула повітря.

- Привіт Дарино. До тебе вдалося додзвонитися набагато скоріше ніж до Каті, - голос дівчини звучав геть напружено.

Дарина насупила брови.

- Щось сталося? У тебе дивний голос. А чому Катя мовчить?

- Я тут, - подала голос до цього мовчазна руда і зітхнула.

- Дарино дещо сталося і… - Тетяна зітхнула. – Поліція знайшла тіло потопельника. Прямо зараз біля річки повно поліції.

Дарина заціпеніла. Дівчата почули якийсь грухий звук.

- Алло? Дарино? – Таня насупилась.

- Так, так, я тут. Просто телефон впустила, - швидко відказала Дарина, міцно притискаючи телефон до вуха.

Вона поглянула на Макса та відійшла на декілька кроків від нього щоб хлопець не чув їхньої розмови.

- Звідки ти знаєш? – Зовсім тихо запитала вона.

- До мене зателефонував мій знайомий, йому сказала дівчина його брата, а їй зателефонував її хлопець… На березі є деякі очевидці і її хлопець знаходиться саме серед них…

- Що? – Видихнула в розпачі Дарина. – Він сплив? – Понизила вона голос до зловісного шепоту та оглянулась через плече на Макса. Хлопець дивився щось в телефоні і не звертав на неї уваги.

- Схоже на те, - мертвим голосом мовила Катя. – Дарино… нам кінець.

- Не говори так! – Рявкнула не гірше пантери Дарина. – Ніякого «кінця» не буде! Треба зустрітися, прямо зараз на перехресті.

- Згодна, - бадьоро мовила Таня.

- Навіть не знаю, - Катя страшенно сумнівалася, їй було лячно.

- Я зараз же буду там! – Дарина вимкнула виклик та швидко підійшла до Макса. – Можеш відвезти мене до парку? Дещо сталося… - Вона підбирала правильні слова, але нічого підходящого не йшло в голову. – Подруги чекатимуть на мене там.

- В чому справа? – Макс занепокоєно поглянув на неї.

- Не знаю, - тремтячим від сліз голосом мовила вона. – Не знаю Максе. Ти, напевне, тепер зненавидиш мене…

- Ей, заспокойся. Такого точно не станеться. За що тебе ненавидіти, ти ж схожа на янгола, - усміхнувся він та легенько стиснув її у своїх обіймах.

Катя помітила на горизонті Таню, яка поспішала до неї та трохи напружилася. Дарина ще не приїхала.

- Ти не хотіла зустрітися, але прийшла сама перша! – Весело прокричала подрузі Таня.

- Не бачу в цьому нічого смішного, - понуро відказала Катя. – Не розумію, чому тобі так весело?

- Просто намагаюсь розвіяти сувору атмосферу, що в цьому поганого? – Тепер уже і Таня насупилась, зупинившись поряд із нею.

Чорний джип Макса зупинився неподалік від них і Тетяна лукаво вистрілила поглядом в Катю.

- Вони ще не розійшлися? – Насміхаючись мовила Таня.