Розділ 29

- Не тобі одній, - Катя нахилилася до Дарини та міцно стиснула руку подруги. – Мені також сниться Стас. Я кожної ночі переживаю ті події заново у своїх снах, а коли прокидаюся, то переживаю їх знову, але в своїх думках. Сьогодні Антону вдалося поліпшити мій настрій, за що йому особливе спасибі. Я не говорила йому в чому справа, він нічого не знає. Але Тані, Дарино, я повинна була розповісти.

Несподівано в двері будинку постукали.

Дівчата дружно переглянулись.

- Ви зачинили хвіртку? – Напружено поцікавилась Дарина. – Як взагалі ви сюди потрапили?

- Я перелізла через паркан, - соромлячись власних дій, тихо відповіла Таня і Дарина розширеними очима поглянула на неї.

- Ні, я не зачиняла на замок, - винувато відповіла Катя.

- Прокляття, Катю! – Вигукнула Дарина, підводячись з місця.

- Ти когось чекаєш? – Запитала Катерина.

- У двері стукає явно непрошений гість. І кого там принесло? – Голос Дарини звучав натягнуто ніби струна.

- Може не варто відчиняти. Той хто ломиться в будинок просто вирішить, що нікого немає вдома та піде геть, - слухаючи стійкий стукіт у двері, мовила Таня.

Дарина мовчки пішла до входу, але Таня наздогнала її в коридорі.

- Якщо ти боїшся, я сама відчиню, - Таня, не дочекавшись відповіді, сміливо поглянула на Дарину та випрямивши спину, пройшла до дверей.

Відчинила та завмерла.

На порозі стояв високий гарний хлопець, одягнений в чорну легку куртку та чорні штани з ботиками. На вигляд, він був одного віку з Дариною, мав чорняве волосся та сірі кольору сталі очі. Риси його обличчя виражали мужність та велич, а високі вилиці з пухлими губами, приковували до себе погляд.

Очі кольору сталі важким поглядом просканували Тетяну, а потім прорізали простір позаду неї. Таня нерішуче обернулася та помітила, що Катя з Дариною стоять позаду неї.

- Ти хто такий? – Таня уважно поглянула на нього, намагаючись звучати гордовито та впевнено.

- Привіт, - чарівна посмішка виникла на його обличчі, від чого Таня відчула нестерпне відчуття десь внизу живота. – У вас було відчинено, тому я зайшов до двору, - він повернувся та вказав рукою на хвіртку.

- Хто ти і що тобі треба? – Твердо запитала Таня не слухаючи його слів.

- Мене звати Максим Бутенко. Я молодший брат Стаса.

Впевненість та рішучість Тетяни, як вітром здуло, дівчата позаду нервово переглянулись.

- Я шукаю Дарину, - продовжив хлопець.

Коли із його уст зірвалося її ім’я, в середині Дарини щось обірвалося. Серце скажено закалатало пришвидшуючи пульс. На мить їй здалося, що свідомість покине її назавжди. Дівчина важко задихала від панічної атаки, яка немов гієна підкралася несподівано та безшумно.

Таня проковтнула слину, яка наче подряпала їй горло та прокашлялась.

- Навіщо тобі Дарина? – Таня трохи відступила, зменшивши простір відчинених дверей, трохи прикривши їх поперед собою.

Максим помітив маніпуляції дівчини та поспішив додати:

- Я прийшов без поганих намірів. Мені потрібна Дарина, я хочу поговорити з нею про свого брата.

- Немає про що вам з Дариною говорити! Прощавай Максе! – Твердо відповіла Таня та спробувала зачинити двері, але Максим швидко виставив ногу уперед, впираючись носком в дерев’яну поверхню, не даючи змоги дівчині, зачинити двері.

Таня сильніше налягла на двері та Максим стояв на місці нерухомо, як скала. Сталь його очей блиснула гнівом.

- Не треба мене злити, блондиночко. Мені потрібна Дарина. Я просто поговорю з нею і піду, більше ви мене не побачите. І якщо знадобиться, я зайду у цей будинок прямо з дверима. Так хто із вас трьох Дарина?

Таня затремтіла всім тілом та розслабилася.

- Господи! Ну я Дарина і що далі? – Дарина грубо смикнула Таню за плече назад, а сама ступила наперед, схрестивши руки на грудях.

Максим пильно поглянув на її обличчя, потім його погляд опустився нижче і врешті решт, сталь очей зустрілась з її очима.

- Можна я зайду? – Запитав він.

Дарина велично смикнула підборіддям і мовила:

- Не можна. Кажи, що хотів, я слухаю.

- Ти напевне чула, що мій брат зник. Я знаю, що ви зустрічалися деякий час.

- У нього була дівчина і нею була не я.

- Друг Стаса сказав інше. Саме ти була дівчиною Стаса.

- Його дівчину звати Наташа, коли я дізналася про неї, то швидко порвала з ним. Такої неповаги у свою сторону я не могла витримати, - грубо відповіла Дарина. – Артур тобі про мене розповів?

- Саме так, - підтвердив він.

Дарина вагаючись, вдивлялася в його обличчя.

- Добре, заходь, - вона відступила в сторону, впускаючи його в будинок.

Максим зайшов до приміщення.

- Ти трохи схожий на Стаса по зовнішності, - Дарина налила йому кави, а сама сіла навпроти.

Таня з Катею сіли по обидві сторони від Дарини.

- Про нас багато хто так говорить, - посміхнувся він. – Не дивно, що Стас вибрав тебе, ти дуже вродлива дівчина, - зробив несподіваний комплімент Макс і Дарина почервоніла до кінчиків вух.

- Дякую, - засоромилась вона. – Але твій брат скоріше за все так не вважав.

Тетяна з Катею не стримали посмішки.

Хлопець помітив реакції дівчат та теж посміхнувся. Його усмішка була щирою та легкою, з ним було легко спілкуватися, він не викликав почуття відрази чи незручності. І Дарина вперше за ці дні, змогла розслабитися.

- Твої подруги? – Він смикнув підборіддям у бік Тані, а потім кинув погляд на Катю.

- Так, подруги дитинства, - підтвердила Дарина.

- Власне я не люб’язностями прийшов сюди обмінюватися, а серйозно поговорити. Мені відомо, що після вашого розриву, Стас зник, ми не можемо його знайти, а телефон не доступний. Я подумав, що може ти знаєш де він може бути?

- Ні, не знаю, - захитала головою Дарина, приховуючи брехню.

Звісно вона чудово знала де він. «Покоїться на дні річки, де йому і саме місце» - подумки мовила вона, але в голос нічого не сказала.