Розділ 19

Відчуваючи, як вода болючим холодом стискала її тіло, а руки просто німіли і важко рухалися, Катя вирішила, що пора покінчити зі своїми купаннями та повертатися на берег. Діставши ногами дна та твердо ставши на ноги, дівчина повільно почала виходити із води. Антон повинен був чекати її на березі, як і обіцяв, але хлопця там не виявилося. Катя озирнулася довкола в пошуках Антона, його авто так і стояло там, де він його залишив.

- Йди до мене, - прозвучав за спиною тихий шепіт, Катя підстрибнула на місці від несподіванки та стрімко обернулася.

- Господи, ти мене налякав! – Сміючись, перевела подих вона.

Антон мовчки спостерігав за нею. Погляд його темних очей опустився дівчині на груди і нижче. Він бачив, що вона тремтіла від холоду.

- Я сильно замерзла, ходімо в машину, - клацаючи зубами, промовила вона.

Антон швидко перевів погляд на її обличчя, в очах читалася крига. Катя невпевнено смикнула підборіддям, намагаючись збагнути, що означає його дивний вираз обличчя.

- Я не здивований, - після довгої паузи мовив він. – А що ти хотіла від вечірніх купань холодної осені? Що ти вийдеш із води і тобі буде спекотно?

Катя нахмурилася. Щось було не так.

- Ні, я знала, що так буде, - тихо відповіла вона, обхопивши лівою рукою правий лікоть.

- Ходи в мої обійми, красуня, - спокійно, навмисно повільно розтягуючи слова, мовив він.

Не вагаючись Катя впала в його обійми, опинившись в сильних чоловічих руках. Його куртка здалася їй ще холоднішою, тому вона затремтіла іще сильніше.

- Коли наступають сутінки і близиться ніч, я хочу бачити тебе у своїх снах…Катерино.

Обіймаючи її однією рукою за поясницю, а іншою погладжуючи руде волосся, він притиснувся до її скроні щокою.

- Коли наступають сутінки – тільки ти займаєш мої думки, що витають посеред темного неба, - пошепки говорив Антон, опалюючи гарячим подихом замерзлу шкіру дівчини, після чого нахилися та поцілував її плече. – Коли наступають сутінки, ти залишся зі мною назавжди, зігрівай мою душу вночі.

Піднявши підборіддя Каті двома пальцями, він погладив її по губах та прилинув у палкому поцілунку. Спочатку повільно, ніжно, стримано, а потім поступово збільшуючи натиск, він заглибив поцілунок. Катерина замичала в його обіймах від насолоди, коли долоня Антона лягла їй на потилицю та чуттєво надавила вперед.

Закінчивши цілунок, Катерина відкрила очі все ще важко дихаючи від різкої напруги десь внизу живота, яка виникла від його дотиків та здригнулася помітивши його сталевий, важкий погляд, яким він дивився на неї.

- Що таке? – Запитала вона, трохи відсторонившись від нього, але її стегна невідривно торкалися його стегон – Антон притискав рукою її сідниці до себе.

- Тссс, - він приклав вказівного пальця до її губ та перемістивши одну руку їй на спину, а іншу на потилицю, притиснув до себе.

Носом Катя вткнулась в його куртку, після чого відчула, як рука Антона почала гладити її волосся. В повітрі витала явна напруга, ці вібрації можна було потрогати руками, але вона не розуміла в чому причина їх появи.

- Тихіше дівчинко, тихіше. Все буде добре, - шепотів він на вухо.

Антон дістав ніж. Сталеве лезо швидко появилося із металевої рукоятки. Антон рвано видихнув повітря, підіймаючи в гору обличчя, відчув прилив адреналіну. Відчуваючи, що її нестримно калатає від холоду, хлопець криво посміхнувся. Він заніс ножа як раз над лопатками дівчини, але завмер, коли вона несподівано заговорила.

- Здається я починаю в тебе закохуватись, - нервово посміхнулась вона. – Ти самий чудовий хлопець, якого я коли-небудь зустрічала. Я не шкодую, що ми познайомились.

Щось в середині нього стиснулось і серце пропустило один удар – він не може цього зробити. Він не може вбити її.

Обережно щоб вона не помітила, Антон опустив руку вниз та склавши ножа, заховав назад до кишені.

- Що ти зараз сказала? Ти закохуєшся в мене? – Примружив він очі, дивлячись на неї.

Ніхто раніше не говорив йому нічого подібного. Вона була перша. Від слів Каті, по тілу Антона розлилося якесь дивне тепло. Такі відчуття були для ного незвичними та трохи дивними.

Катя старанно приховувала очі щоб не перетнутися із ним поглядом. Вона відчула сором за таку відвертість. Чим вона тільки думала?

- Вибач, - швидко мовила вона, все ще боячись зіткнутися з ним очима.

- Не розумію за що ти вибачаєшся? - роздратовано відказав він і уже спокійним тоном додав, - Хотімо в машину, ти вся тремтиш від холоду.

Він швидко повів її до авто, відчинив двері та посадив на переднє сидіння. Сам сів за кермо та включив опалювання, повітря швидко почало нагріватися. Увагу Антона дещо привернуло, він взяв невидимку, яку Катя поклала на панель приборів. Дівчина помітила, що Антон завмерлим поглядом дивився на шпильку, яку тримав пальцями.

- Це я її туди поклала, - відказала вона, натягуючи футболку на вологе тіло, тканина ніяк не хотіла одягатися і дівчині прийшлось прикласти багато зусиль щоб не вибухнути від злості на місці.

- Де ти її взяла? – Повисив голос Антон і Катя поглянувши на нього, піймала на собі недобрий погляд брюнета.

Дівчина розгублено вказала рукою на задні сидіння.

- Шпилька валялася на підлозі, - ніби вибачалась Катя.

Антон міцно стиснув невидимку в пальцях, відвернувся до вікна та стис щелепи. Від Каті не приховалася його незрозуміла реакція, напевне в його плани не входило щоб вона її знайшла чи взагалі щоб ця шпилька тут опинилася.

- Все гаразд? – Вагаючись запитала вона.

Антон відвернувся від вікна, відкинувся на спинку та почав крутити невидимку в пальцях, задумливо розглядаючи її. Потім він підніс її зовсім близько до очей, ніби хотів краще роздивитися її. Після чого перевів погляд на Катю.

Холод його очей, що пронизував наскрізь різко змінився теплом.

- Напевне Тетяна загубила сьогодні, - швидко мовив він, по тону його голосу можна було зрозуміти, що хлопець розслабився чи старанно зробив вигляд, що розслабився.