Розділ 12

- І як таке могло трапитися? – Катерина не вірила власним вухам.

Таня різко стала серйозною. На її губах не було тієї посмішки, що сяяла секунду назад.

- Я ненавиджу його. Всім серцем і душею. Та коли він… Я не знаю Катю, - Тетяна важко зітхнула, дивлячись кудись собі під ноги. – Не встиг Діма навіть поріг нашого будинку переступити, а мені миттєво знесло дах. Я чудово розумію, що нічого особливого в ньому немає та він все рівно мені припав до душі. Що це? Кохання з першого погляду? – Таня допитливо подивилася на Катю, чекаючи від подруги адекватної відповіді.

- Я не вірю в існування такого кохання. На все потрібен час. Ти просто закохалася, запала на нього от і все.

- Кохання, закоханість… А яка різниця між ними? – Сумно запитала Тетяна.

- Кохання – стійке почуття, а закоханість довго не живе, - дала відповідь Катя.

- Ми трохи поговорили з Дімою… - Таня замовкла.

- Про що була розмова?

- Про різне, - Таня пригадала їхню неприємну бесіду, але вирішила не розповідати про це Каті. – Знаєш, він дивний. Я його трохи боюсь, - зізналася вона.

Катя не стримала сміх.

- Ти боїшся хлопця, який молодший за тебе?

- Не смішно, - серйозно мовила Таня і теж засміялася.

Катя помітила, що до будинку знову повернувся Стас разом із Анатолієм. Ярослава з ними не було.

- А я вважаю Станіслава дивним, - задумливо мовила Катя, дивлячись у його бік.

Тетяна насупила брови.

- Він не дивний, він просто бовдур.

- Мені не подобається та увага, яку він приділяє мені, - пошепки мовила Катя і Тетяна кинула на неї погляд.

- Він приставав до тебе?

- Не зовсім. Я не думаю, що запрошення піти з ним і його другом в гараж розслабитися, можна розцінювати, як приставання. Ще він провів долонею по моїй поясниці. Тепер мені зовсім соромно дивитися Дарині в очі, - зізналася дівчина.

- Як Дарина відреагувала на це? – Таня злегка звузила очі.

- Її не було поряд. Я підійшла до нього на рахунок Антона, а він…

Таня застукала пальцями по своєму коліну.

- Давай не будемо квапити події. Я не хочу ось так повідомляти Дарині, що її хлопець казанова. Може з часом вона і сама це зрозуміє, але хай вона прийде до цієї думки сама, без нашої допомоги. Катю не говори їй про те, що розповіла мені, добре? Ти теж помічаєш, як вона на нього дивиться, тому не будемо псувати їй всю малину.

- Згодна, - Катя хитнула головою.

Тетяні на телефон прийшло повідомлення. Читаючи його, дівчина ставала дедалі похмурішою.

- Прокляття! – Вилаялася вона і швидко набрала відповідь на повідомлення.

- Що таке?

- Батько розлючений, - Таня відірвала погляд від сенсорного екрану та дивилася прямо перед собою. – Написав мені цілу поему про те, яка я чудова сестра. Покинула брата сумувати вдома, а сама поперлась на вечірку. Хоче щоб я негайно з’явилася до дому.

- Ні, тільки не це. Не залишай мене тут одну. Дарина знайшла собі нових співбесідниць, їй просто немає до мене діла. Ще й поряд крутиться Стас. Його присутність мене, взагалі, нервує, - затараторила Катя.

Таня, прочитавши нове повідомлення від батька на своєму телефоні, жалюгідно заскулила.

- Ну за що мені все це, - вона коротко видихнула. – Я написала таткові, що не приїду до дому, а він відповів, що зараз привезе до мене Дмитра прямо сюди! Ну що за напасть? Мені його присутність і вдома обридне. Невже я не можу тепер хоча б десь провести час подалі від нього?

- Ну і ну, - Катя схилилася спиною на спинку софи. – А звідки твій батько знає де проходить вечірка? Йому прийшло персональне запрошення?

- Він відслідкував моє місцезнаходження. На днях йому встановили цю гидку програму. Тепер він буде знати про кожен мій крок.

- Ти не думала про переїзд? У тебе є власна квартира…

- Ага! І залишити його на одинці з Марго? Тепер іще й синок її приїхав. А мені жити окремо? Я не дозволю Марго сісти батькові на голову. Я просто впевнена в тому, що вона з ним тільки із-за грошей. У мене почала розвиватися параноя. Я думаю, що вона хоче його отруїти і сама загребти собі всі його гроші.

- Впевнена, що ти помиляєшся. Скільки років твій батько з нею? Три?

- Так, - підтвердила білявка.

- Стан його здоров’я не погіршився? – Запитала Катя.

- Навпаки. Покращився.

- Значить тобі точно немає чого переживати, - заспокоїла подругу Катя.

- Можливо, - Тетяна нервово стискала і розтискала пальці, - але я все рівно від них нікуди не переїду. Я не довіряю Марго. У свою квартиру, я хочу впустити квартирантів. Як гадаєш, гарна ідея?

- На всі сто, - усміхнулася Катя.

- Добре, піду зустрічати, а то будуть мені непереливки, - Таня підвелася та попрямувала на вихід із будинку.

На вулиці йшов рясний дощ. Тетяна миттєво промокла. Лаючись на батька, вона дістала телефон та набрала його номер.

- Де ви є, тату?

- Ми вдома, - прогудів у слухавку Артем.

- Що?! – Вигукнула вона. – Що значить вдома?

- Дмитро не захотів нікуди їхати. Сказав, що сильно стомлений дорогою і хоче відпочити, - мовив батько.

Таня завмерла наче статуя.

- А мені подзвонити не додумались?! Я тут стою під дощем, як ненормальна. До нитки вся промокла! А вони вдома сидять і нікуди не збираються?!

- А чому ти під дощем? – Запитав він.

- Це не важливо! – Гаркнула вона. – Тепер я точно їду до дому! В мокрому вбранні не повеселишся! – Таня відключила виклик і стрімко пішла назад до будинку.

Знайшовши Катерину сидячою в тому ж положенні, на тій же софі, Тетяна підійшла до неї.

- Катю, мені все таки доведеться тебе покинути.

- А чому ти сама? Де Діма?

- Він не приїде, - мовила Таня. – Я не хочу застудитися. Мені треба перевдягтись в сухі речі. Зараз викличу таксі і поїду до дому.

Катя оглянула людей довкола.

- Я теж не збираюся тут довго залишатися. Зараз знайду Дарину. Поряд із нею мені буде спокійніше.