Розділ 9

Неймовірно красива, елегантна та витончена… Тетяна лежала у вітальні на дивані і не моргаючи дивилася на власне відображення. У дзеркальній стелі, металевого відтінку відображалася фарфорова лялька, а не жива людина. Красива? Можливо. Елегантна? Точно ні. Вона скоріше нагадувала повію, аніж дівчину із чудовими манерами та винятковим вихованням.

Батько Тані критичним поглядом оглянув свою доньку, але вирішив промовчати. Йому не сподобався один вигляд завитків, що нагадували товсті пружини та блакитний макіяж на очах Тетяни, поєднаний із неймовірно рожевими губами (колір був занадто токсичним). Таня лежала випрямивши ноги та закинувши одну ногу на іншу, руки вона склала на животі. Її погляд був скляним та непорушним.

- Я добре виглядаю? – Знервована Марго забігла до кімнати, в одне вухо вона одягала сережку. – Я так хвилююся.

- Ти коханця зібралася зустрічати чи свого сина? – Із долею великого сарказму промовила Таня, не стримуючи сміх. – Навіщо тобі чудово виглядати? Думаєш, Діма оцінить?

Артем не витримав, вибухнув:

- Тетяно, припини негайно! В противному випадку, ти відправишся жити до власної квартири! Чи якого дурня я її тобі купував? Щоб вона пилилась? Ще одне слово і пішла геть!

Таня припіднялась на ліктях та милим поглядом поглянула на батька.

- Ти цього не зробиш, тату. Без моєї згоди не зробиш, - прошипіла дівчина.

- Ще й як зроблю, - прошипів не гірше від неї у відповідь Артем. І схопивши дочку за лікоть, стяг її з дивану та поволік з вітальні геть.

- Куди ти мене тягнеш? – Пручаючись пропихтіла вона.

Зупинившись подалі в коридорі, де Марго не почує їх, Артем мовив:

- Ти проживаєш у моєму домі, тому живи по моїх правилах. Ти підлаштовуєшся під нас, не ми під тебе, зрозуміла? Відносся до Марго з повагою, а коли приїде Дмитро, то і до нього теж! Ніяких тобі косих поглядів та колючих слівечок в твоєму стилі. Якщо помічу погану поведінку, не подивлюся на те, що ти моя донька, - останню фразу він мовив зовсім спокійно, але дихав ще важко від люті.

Тетяна нічого не відповіла, тільки мовчки кивнула з невдоволеним виразом на обличчі. Коли вони повернулись до вітальні, Марго чекаючи на них, стояла посеред кімнати.

- Діма скоро буде тут. Таню ти не хочеш перевдягнутися? – Запитала вона в неї, оглянувши коротку Танину спідницю та топ.

Таня, хрестивши руки на грудях, поглянувши на неї, відповіла:

- Звичайно, у мене є ще коротша спідниця червоного кольору. Можу вдягнути.

- Не треба, - швидко мовила Марго, відвернувшись. Вона зрозуміла, що сперечатися з Танею не підходящий час.

- Перевдягнися! - Гаркнув Артем і Таня слухняно поплелася до своєї кімнати.

Коли Таня знову приєдналася до них, батько схвально хитнув головою. Тепер вона одяглася в бежеву сукню, яка ледве закривала коліна, але виглядала естетично. Марго тупцювалася поряд в чорній сукні, що чітко обтягувала її фігуру та доходила теж до колін.

Всі чекали на приїзд Дмитра. Власний водій Артема поїхав забирати хлопця з вокзалу. Тетяні не вірилося, що два дні пролетіли так швидко і через двадцять хвилин, він уже буде тут. Почувся звук під’їхавшого автомобіля, а через декілька секунд звук зачиненої дверки. О! Він уже тут. Схоже приїхав швидше.

Марго осмикнула свою сукню і на її обличчі розквітла щаслива посмішка матері, яка довго чекала на приїзд своєї дитини і нарешті дочекалася. Не дочекавшись коли він дійде до вхідних дверей, вона побігла йому на зустріч. Артем теж пішов услід за нею. А от Таня залишилася стояти на місці. Вона схрестила руки на грудях та схилившись плечем на стіну, стала чекати.

- Синку! – Почулося на вулиці.

До Тетяни донеслися радісні квоктання мачухи. Дівчина закотила очі, але з місця так і не зрушила. У дверях показався батько. Він поглянув на дочку і хитнув головою в бік двору.

- Ти не вийдеш? – Підняв він брови.

- Дуже велика честь, тату, - велично здійняла вона підборіддя. Та під нестерпним батьковим поглядом все таки попрямувала до дверей.

- Щоб мене! – Пошепки вилаялася дівчина, вийшовши у двір.

Першим хто представ її зору був водій, який пройшовши мимо Тані, поставив валізи Дмитра на порозі дому та пішов назад до авто. Таня прискіпливо оглянула багаж хлопця. Дві чорні велетенські валізи красувалися біля входу в будинок. Не густо. Вона очікувала більше багажу.

Повернувшись обличчям до голосів, Таня помітила, як Марго обіймає високого, худенького хлопчину. Погляд Тетяни так і прикипів до його зовнішності. В нього було темне, каштанове волосся, карі очі та обличчя у формі серця з трішки загостреним підборіддям. В цілому його зовнішність нічим особливим не виділялася. Він виглядав просто та скромно. Одягнений в чорну, легку куртку та чорні штани з туфлями. Тетяна сама не знала, що в його обличчі та постаті так притягувало її, але вона ніяк не могла відвести від Дмитра погляду.

Дмитро, обіймаючи матір підняв очі та поглянув прямо на Таню. Мазнувши по ній недбалим поглядом, він опустив очі. На його обличчі була привітна посмішка, коли він розімкнув обійми, щось сказав матері та знову поглянув на Тетяну. Дівчина несміливо топталася на місці, їй було незручно та хотілося втекти з дому.

Артем потис руку хлопця та міцно обійняв, поплескавши по плечу. Батько виглядав дійсно щасливим. Він посміхався показуючи, напевне, всі тридцять два зуба.

Обмінявшись всіма можливими люб’язностями, трійця вирушила до будинку. Таня розуміла, що вони з кожним кроком наближаються до неї. Їй доведеться привітатися з ним хоче вона цього чи ні.

Зациклена на власних думках, Таня не спочатку зрозуміла, що Дмитро стоїть прямо перед нею, а вона загородила собою прохід в будинок. Артем і Марго переглянулись.

- З прибуттям, - кисло мовила Таня, ледь посміхнувшись.

На обличчі Дмитра з’явилася посмішка.

- Дякую, - мовив він.

Подих Тетяни збився, серце в грудях шалено застукотіло, а щоки опалив жар, коли їхні погляди зустрілись. Вона затримала погляд на очах Дмитра та повільно опустила очі на його губи інстинктивно облизнувши свої. У Дмитра був притягуючий погляд, в його карих очах можна було потонути наче у вирі. У Тані виникла асоціація із густими ірисками. Зараз в променях теплого сонця, очі Дмитра стали жовтого кольору ніби мед.