Розділ 8

Як тільки вони розмістились за столом, до них підбігла офіціантка. Вона швидко прибрала зі столу та прийняла їхнє замовлення.

- Два джека принеси нам, - без емоційно мовив Стас до неї. – А ти що будеш? – Питання призначалося Дарині.

Дівчина завагалася. Вона ніколи раніше не була в цьому закладі, тому не знала асортименту бару.

- Вона буде блакитну лагуну, - відповів за Дарину Стас і офіціантка кивнувши, швидко покинула їх. – Коли я задаю питання, відповідай швидше, - мовив він до Дарини.

- Гаразд, - відповіла вона.

- Більше ніколи так не роби, - Стас пильно подивився в її очі.

Дарина незрозуміло звузила очі.

- Ти про що?

- Не втручайся не в свої справи. Коли виникає якийсь конфлікт, тримайся подалі. У мене є певний авторитет, який я постійно підтримую. Будь який виклик я вирішую бійкою, я не звик говорити простими словами. В нашому світі виживає сильніший. Ті чоловіки прекрасно знають хто я. Тобі не варто було привертати до себе увагу. Ти про це не знала, тепер будеш знати. І якщо ти хочеш бути моєю дівчиною, ти повинна прислухатися до мене та поважати мої правила.

Дарина похмуро поглянула на нього.

- Я хотіла лише допомогти…

- Якщо ти доросла тітка, то і поводь себе, як доросла, - обірвав він її.

Дарина поглянула на Артура. На обличчі хлопця був неприємний насмішливий вираз.

- Слухай, що він тобі говорить. Авторитет заробити дуже важко, а от втратити його можна за кілька хвилин, - лукаво мовив Артур.

- Не розумію про що ти, - Дарині не подобалась ця розмова.

- Ти ганьбиш його своєю поведінкою. В наші справи жінки не втручаються. Вони завжди знаходяться осторонь, - пояснив Артур.

- Вона все зрозуміла, - мовив Стас і поглянув на Дарину. Тепер в його погляді вона помітила м’якість.

Артур задумливо схилився на спинку стільця.

- Що ти думаєш на рахунок Філа? Він здається надійним.

- Філ бовдур. Йому не можна довіряти. Він вже один раз підставив мого батька з доставкою вогнепальної зброї, - невдоволено кинув Стас. – Через Філа він міг загриміти за грати.

- Зрозуміло, значить Філ відпадає, - покрутив головою Артур.

Дарина відчула на своїй долоні теплий дотик. Опустивши очі, вона побачила, що Стас накрив її долоню своєю. Він обережно погладжував її пальці. Вона несміливо підняла погляд і зіткнулася з пронизливою синевою його очей. Стас уважно вивчав кожну рису її обличча і зупинив свій погляд на губах дівчини. Дарина інстинктивно облизнула губи і розсміялася.

- Що? – Зніяковіло запитала вона, заправивши пасмо свого волосся за вухо.

Стас посміхнувся.

- Ти дуже гарна, - на його обличчі виникла посмішка.

В цей момент, офіціантка принесла їхнє замовлення. Вибачившись за затримку замовлення, вона знову зникла.

Перед Дариною стояв блакитний коктейль в високому стакані.

- Спробуй, дуже смачно, - Стас відпустив її руку та взяв свій стакан, до половини наповнений джеком деніелзом.

Дарина зробила один ковток. Солодка рідина полилася прямо в горло, залишаючи у роті приємний прислак.

- Справді смачно, - відповіла вона. – Я ніколи тут не була. Тому і вагалася із замовленням.

- Але ж ти бувала у інших барах? – Запитав Стас.

- Зазвичай я ходжу у «Вісімку», - мовила вона.

- Асортимент алкогольних напоїв кругом майже однаковий. Різниця дуже мала, - Стас знову взяв її за руку і легенько стиснув.

Дарина покрилася мурахами, коли його палець ніжно пройшовся по внутрішній стороні її долоні. Дівчина відчула збудженість. Вона нервово засовалась на стільці. Кинувши швидкий погляд на Артура, вона заспокоїлась. Він не звертав на них ніякої ували і був повністю занурений у свій смартфон.

- Його присутність тобі заважає? – Стас допитливо зазирнув їй в очі.

- Ні, - хитнула вона головою.

- Якщо хочеш, я можу сказати йому піти звідси.

- Не треба. Все добре, Стасе.

- Ти не хочеш залишитися зі мною на одинці? – Підняв він чорні брови.

Дарина навіть почервоніла.

- Ти ж сам сказав, що це не побачення, - нервово вимовила вона.

- А може я вже встиг перемінити свою думку, - майже пошепки проговорив він і нахилився до неї так близько, що їхні губи тепер знаходилися в парі сантиметрів один від одного. – Звісно це не побачення, - видихнув він в її губи і його уста розтяглися в звабливій посмішці.

У Дарини зовсім перехопило подих. Повітря проштовхувалось в легені із великою важкістю. Вона майже задихалася. Не стримавши порив, Дарина подалася до нього, але він стрімко відсахнувся від неї. Посмішка на його обличчі стала ширшою.

- Ти чого? – Ледве вимовила Дарина, не розуміючи його поведінки.

- Нам нікуди спішити, дорогенька. До того ж це не побачення, - ніби насміхаючись мовив він.

Стас відсторонився, сів на стільці у пряму позу та поклав лікті на стіл. Дарина знову поглянула на Артура. Він, як і раніше вдивлявся в екран мобільного, але Дарина була впевнена, що він все чудово помічає і насміхається над її потугами в адресу його друга.

Дарину почав переповнювати сумнів на рахунок того, чи справді вона подобається Стасу. Здавалося, що він просто знущався з неї. Але навіщо він тоді покликав її до себе? Щоб розважитися, зайнятися сексом? Вона не була схожа на повію і не поводила себе легковажно. Можливо вона дійсно допустила помилку, коли так відверто витанцьовувала перед ним в клубі. Схоже він справді не вірно її зрозумів. Якщо це дійсно так, то дуже шкода.

Провівши в барі приблизно ще з пів години, вони підвелися та покинули заклад. Стас йшов поряд з Дариною, обіймаючи її за плечі. Артур розповідав їй, як колись давно вони з друзями маялися дурними ідеями.

- …Мені прийшлось пробити собою цегляну стіну.

Дарина розсміялася.

- А ти пам’ятаєш Стасе, про зимові витівки? – Збуджено говорив Артур.

- Звичайно, як таке можна забути, - посміхнувся той.