Розділ 6

Стас був дійсно високим та гарним. Його постать випромінювала силу та велич. Дарина замріяно вдивлялася в нього, трохи відкривши рота.

- Привіт, - посмішка торкнулася його уст.

Дарина засоромилася.

- Привіт Стасе, - майже прошепотіла вона.

- Привіт! – Голос Каті звучав впевнено, як ніколи. Вона не розділяла переживань Дарини поряд із цим хлопцем, але вона теж не могла не помітити, що його зовнішність дійсно вражаюча. – Я Катя, подруга Дарини.

- Радий знайомству, - кивнув він. – І так, - він перевів погляд на Дарину, - його очі виражали лукавість та задумливість. – Ось ти значить яка. Вчора ти виглядала зовсім інакшою. Чи може мені тільки так здалося.

Очі Дарини стали круглими.

- Я розчарувалася тебе?

- Ти помиляєшся. Навпаки, ти навіть красивіша ніж здалася мені на перший погляд. Ти дуже гарна, - Стас оголив в посмішці ідеально рівні, білі зуби.

Дарина розслабилася, але не змогла стримати широку посмішку. Вона поглянула в його очі і зрозуміла, що помилилася. Вчора вона подумала, що колір його очей карий, але зараз дівчина чітко бачила синій колір його очей. Такий темний, ніби над морем нависли чорні грозові хмари. Дарина не могла перестати вдивлятися в їхню глибоку синеву, яка начебто затягувала до себе в середину. Дівчина опустила погляд щоб з головою не втонути в його погляді.

- Ходімо до інших. Познайомлю тебе зі своїми хлопцями, - він круто розвернувся і не чекаючи доки дівчата наздоженуть його, пішов до автомобіля.

- А він нічого так, справді? – Нервово видихнула Дарина.

- Я думала, що він зовсім інший, - тихо мовила Катя, - його поведінка та манера спілкування вражає. У нього гарне виховання. Я чекала на брутального типа, який говорить типовими жаргонами на манер зони, а на справі вийшло, що він порядний хлопець. Навіть не віриться, що всі ті жахливі плітки про нього являються правдою.

- Він складає гарне враження, а це дуже добре, - сказала Дарина, дивлячись на його широку спину в джинсовій курточці.

- Може це гарне враження обман? Бандит не може бути хорошим, Дарино.

- Може він і не бандит зовсім.

- Авжеж, - скептично мовила Катя і посміхнулася.

Хлопці зібралися біля машини в якій були відчинені всі двері. Один з них бігав навколо автівки з ганчіркою та відром – він мив свою машину.

- Хлопці знайомтеся з Дариною і Катею, - він вказав на дівчат, - а це Артур та Антон, - поглянув він на своїх друзів.

Артур з серйозним виглядом, мовчки кивнув у знак привітання. Антон навпаки, відірвався від чистки свого авто та широко посміхнувшись, привітався з дівчатами.

Артур здався Каті неприємним хлопцем, від нього віяло чимось агресивним. Одне вона розуміла точно, що ні при яких обставинах не бажає спілкуватись з цим хлопцем. Антон справив враження життєрадісного оптиміста. З ним хотілося спілкуватися щоб познайомитися поближче.

- Як справи? – Весело запитав Антон, поглянувши на Катерину.

Дівчина зрозуміла, що він звертався саме до неї.

- Чудово. А твої справи як? – Запитала у відповідь Катя.

- Нормально. Саме головне щоб не погано, - посміхнувся він.

Катя хитнула головою, погоджуючись. Вона тримала руки в кишенях та ховала підборіддя за воріт куртки від прохолодного вітру, щоб хоч трохи зігрітися.

- Що ти робиш? – Катя з цікавістю спостерігала, як він покинувши ганчірку, тепер бризкав якимось спреєм у салоні автомобіля.

Антон поглянув на неї, на його обличчі весь час грала посмішка. Він розпрямився та трохи відійшов від свого авто. Стас обіймав Дарину руками, а вона притискалася спиною до його широких грудей. Обоє посміхалися.

- Що це таке? – Запитала Катя, поглянувши на спрей у його руках.

- Тобі цікаво що це? – Посмішка на обличчі Антона стала ширшою.

Він повільно почав підходити до Катерини, перекидаючи спрей із однієї руки в іншу. По мірі того, як він приближався, Катя притиснула до грудей руки, ніби захищаючись. Антон зупинився буквально за один крок від неї. Він тримав спрей в руках та не рухаючись не зводив з Катерини хитрого погляду. Що саме виражала його весела посмішка, дівчина не знала. Як і не знала про те, що він задумав. Наступної миті, Антон бризнув на неї спреєм, спочатку на одну руку, а потім на іншу. Катя оторопіло поглянула йому в очі. Антон почав сміятися.

- Тепер ти будеш пахнути сосновою свіжістю цілу неділю, - сміявся Стас, він продовжував обіймати Дарину, але тепер поклав підборіддя їй на плече. Дарина виглядала справді щасливою, погляд дівчини просто сяяв.

- Що? Не може бути, - повільно вигукнула Катя та оглянула рукава своєї куртки там, куди потрапив спрей.

- Може, може, - Антон швидко попрямував знову до авто.

- Тепер я буду пахнути, як салон твого автомобіля? Я не хочу! – Капризно говорила Катя.

Всі розсміялися, навіть серйозне обличча Артура охопив нестримний сміх. Тепер Артур здавався Катерині більш привітнішим ніж показався на перший погляд.

- Катю, одягни йому відро на голову, - сміючись, порадила Дарина.

- Ні, ні, - поспішно мовив Антон. – Ні в якому разі. Думати забудь про це, - він усміхнено поглянув на Катю, а потім мовив до Дарини. – А ти не подавай їй дурних ідей.

Дівчатам було справді весело. Хлопці виявилися чудовою компанією. Катя ні на мить не пожалкувала, що Дарина покликала її з собою.

Поки Стас відійшов поговорити з Артуром, Дарина швиденько підскочила до Каті.

- Ну як тобі вони? Мені потрібна твоя твереза оцінка даної ситуації, - Дарина заговорила до неї.

- Схоже, що вони звичайні хлопці, точно такі, як і всі. Я зовсім не знаю, як правильно спілкуватися з бандитами, але тепер зрозуміла, що спілкування з ними легке та приємне. Я схвалюю ваш союз, - мовила Катя. – Стас дійсно хороший хлопець.

Антон закінчив прибирання в своєму автомобілі і підійшов до дівчат. Стас із Артуром теж підійшли.

- Ти закінчив мити машину? – Грайливо запитала Катя, дивлячись йому прямо в очі.