*****
Сидячи у ліжку, спершись об подушку, я чекав на Лізу. Я дивився на неї, як вона розчісує волосся і не міг відвести погляду. Вона неймовірна. Ця жінка вродлива, хороша, ніжна та пристрасна і вона обрала мене. Я голосно глитнув і вона підняла на мене очі.
— Що?
— Ти дуже гарна.
Вона зашарівшись, посміхнулась наймилішою посмішкою.
— Дякую.
— Мені дуже пощастило.
Ліза поклала на комод гребінець і поспішила до мене. Пірнаючи під ковдру, Ліза поклала голову на моє плече, і подивившись на мене, промовила:
— Так само, як і мені. — Вона поцілувала мене ніжно та з вдячністю. — Дякую.
— За що?
— За те, що так сильно кохаєш мене.
— Хіба за це дякують?! Я кохаю тебе, бо ти неймовірна, бо ти це ти. Дякую, що я відчуваю кохання завдяки тобі.
— А за це дякують? — Засміялась вона, але я бачив в її очах блиск.
— Я так. — Засміявся я.
— Ти неймовірний чоловік. — Вона обійняла мене, ще міцніше. — Сонечко лише про тебе і говорить, хоча їй важко звикати до нових людей.
— Чому ти мені раніше не розповіла, що у неї ОКР?
— Я хотіла, щоб ти це побачив, щоб усвідомив, що ти не один такий і з цим живуть,… до цього підлаштовуються. Вона дитина і їй іноді дуже важко,... вона не розуміє, що коїться, але я намагаюсь їй в цьому допомогти.
— Як?
Я бачив, що вона почервоніла і не знала, як відповісти.
— Я…
— Чого я ще не знаю про тебе, Янголе?
— Я завершую курси психології.
— Що?
— Так. Я не буду лікарем, хоча і планувала… просто… я…
— Хочеш допомогти Сонечку.
— Так.
— А тепер у тебе два пацієнти. — Засміявся я, але серйозно додав: — Ти Янгол Лізо. Ти неймовірна, сильна та з великим серцем жінка. Я кохаю тебе.
— І я кохаю тебе, мій Яне.
*****
#1762 в Любовні романи
#864 в Сучасний любовний роман
#166 в Молодіжна проза
Відредаговано: 22.01.2021