Коли настане день

Глава 2

   Я повернув голову у бік і побачив, як вона крадькома витирає сльози, які струмками бігли по її бездоганному обличчі.
   Десь у мене були серветки.
   Відчинивши бардачок, я ненароком розсипав цукерки M&M's прямісінько на свою супутницю. Ліза підставила рученята і зі сміхом, крізь сльози почала ловити веселку з цукерок до рук.
   — У тебе неймовірно гарний сміх. — Вирвалось у мене. Ліза припинила сміятись і мене це засмутило. Я бовдур одним словом.
   Вона подивилась на мене, тримаючи цукерки в долонях.
   — Дякую. Е-е-е… ти їх любиш? — Вона підняла долоні, вказуючи на різнокольорові цукерки.
   — Якщо чесно, то просто обожнюю. Тепер ти знаєш, мою страшну таємницю. — Засміявся я.
   — А вона в тебе одна?
   Я вчепився за кермо з такою силою, що на руках заграли вени. Вона ніби читала мене,… ніби знала, що щось зі мною не так. Навіть ті, хто давно мене знає, - гадають, що я безтурботний багатій, в якого просто не може бути ніяких проблем. Хоча я сам роблю вигляд, що все гаразд і не хотів би, щоб хтось взнав інший бік мого життя. Я ніколи не підпускаю до себе так близько людей, щоб вони взнали мою таємницю.
   — Ні. — Я знову повернувся у її бік і широко посміхнувся. — Ще я люблю їх додавати в ванільне морозиво. Знаю я…
   — «Збоченець». — Засміялась вона, а я просто вів авто і насолоджувався цими хвилинами поруч з нею.
   — Тільки ні кому не розповідай.
   — Даю слово. — Вона подивилась мені у вічі, і я загубився у мріях, і блукав би там і досі, якщо б не дорога. Мені довелося повернути голову і дивитись прямо. — Але…
   — Що, але?
   — Є одна умова.
   — Яка?
   — Можна мені кілька цукерок за мовчання?
   Я розреготався від душі.
   — Звичайно. Умієш вести перемови. — Посміхнувся я і вона засміялась.
   Цей Янгол навіть не уявляє, як прикрасила мою ніч. Проте, те, що вона зробила, взагалі мене привело в повний захват. Нахилившись над долонями, вона схопила кілька цукерок до рота і захихотіла.
   — Сма-ч-н-о-о-о... — Хрумаючи цукерками, вона промовила: — Підстав долоню.
   Я міг зробити, як просить вона, але я зовсім знахабнів, і піднявши її долоні, я зібрав губами цукерки, обпікаючи своїм диханням маленькі рученята.
   Вона завмерла, наполохавшись, немов пташка.
   — Я занадто зухвало себе повів. Пробач. — За моєю щокою були цукерки і я ледь промовив слова.
   — Смачного. — Єдине, що промовила Ліза, забираючи долоні з моєї руки.
   — Дякую. — Мені здалося, що моє серце зупинилось, коли вона повернула голову до вікна і зосередилась на тому, що було за вікном. — Я… хотів дістати серветки…
   Вона повернулась до мене обличчям. Її брови зійшлись на переніссі, немов не розуміючи про що я.
   Я дістав з бардачка пачечку з серветками і простягнув їх їй.
   — Дякую.
   Єдине, що я міг – посміхнутись.
   Я знав, що ще хвилин сім і мені доведеться попрощатись з цією дівчиною, але мені так цього не хотілось. Проте, я добре розумів, що майбутнього у мене з нею просто нема. Вона не зрозуміє мене. Я сам себе не розумію, тож розпочинати відносини – для мене табу. Але я не міг зупинити голос серця, воно так до мене довго не промовляло і… мені здавалося, що зараз саме ця мить, щоб дослухатись до нього.
   — Ти б не хотіла десь посидіти? Можливо перекусити? Чи щось таке?
   Ліза широко розплющила очі і від цього вони зробилися, ще більшими і пронизливими.
   — Ти часто запрошуєш дівчат на побачення? Чи щось таке? — Подражнила вона мене і я не втримався та посміхнувся.
   — Ні. Щось таке у мене погано виходить. — Як на сповіді зізнався я.
   — Ну, як для першого разу – це досить непогано. — Засміявшись, вона промовила: — Можна посидіти на набережній… з чашечкою гарячої кави та якимось смачним круасаном. Та…
   Моє серце на радощах намагалося проломити мої ребра, але я, все ж таки, запитав:
   — Та?
   — Та з M&M's. — Широко посміхнувшись, вона узяла серветки і подякувавши, витерла під очима сліди туші та сліз.
   — Домовились. Як же без них?! — Засміявся я.
   Київ мерехтів ліхтарями, вивісками та фарами від авто, але туди куди, ми направлялись – було спокійно та без зайвого світла.
   Мені це подобається.
   Я зупинив авто біля одного з супермаркетів, залишаючи Лізу в салоні, і повідомив їй, що придбаю все необхідне і скоро буду. Вона посміхнулась наймилішою посмішкою, та похитала головою у знак згоди.
   Ідучи до магазину, я лише зараз усвідомлював, як далеко собі дозволяю зайти. Що я буду робити потім? Як ми з нею будемо спілкуватись, якщо я персонаж із казки «Красуня та Чудовисько». Я не знаю… Не знаю, що буде далі, але зараз мені неймовірно добре і я не хочу ні про що думати, як тільки провести цю гарну ніч, з неймовірною дівчиною на ім’я Ліза.
   З тою швидкістю, якою я оминав ряди в магазині, мені міг позаздрити кожен гонщик. Я скидав у кошик купу солодощів та запакованих круасанів з різноманітними начинками, а ще узяв кілька пачечок тих самих M&M's. Розрахувавшись на касі, я пройшов кілька кроків і зупинився біля невеличкого відділу з кавою, де мені зробили найароматніші напої. Саме так – напої. Я не знав, що полюбляє Ліза, тому в моїх руках тепер знаходились стаканчики з: еспресо, лате, кава з цукром та вершками і просто кава без яких небуть додавань. З моїх придбань – було видно, що я розгубився, наче хлопчисько, який вперше йде на побачення. Я хотів вгодити і це єдине, що мене хвилювало.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше